У мирні часи він сумлінно працював у цеху сервісного обслуговування Інгулецького ГЗК механіком дільниці рудозбагачувальної фабрики №2. З приходом у країну великої війни у складі десантно-штурмової бригади Віталій Шипоша визволяв від окупантів схід України. І на виробничому фронті, і на бойовому чоловік показав себе цілісним, надійним і вмотивованим. Найвищу корпоративну нагороду Віталію вручив генеральний директор Метінвесту Юрій Риженков.
Отримати професію елекрозварювальника після школи Віталію Шипоші видавалося цілком логічним і перспективним. Такі фахівці завжди затребувані, тим більше, що поряд було велике підприємство – Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат. Туди й пішов на практику, а потім і працевлаштувався. Здібному хлопцю робота вдавалася. Працював у цеху технічної води та шламового господарства, а там без зварювання нікуди. Паралельно заочно вчився у виші за спеціальністю «Гірничий інженер. Інженер з охорони праці». Коли вже мав на руках диплом, пішов угору, став підміняти майстрів, а невдовзі його призначили виконуючим обов’язки начальника дільниці технічного водопостачання.
Робота у сервісній службі: поміч цехам і військовим
Набутий досвід і хороші практичні навички знадобилися Віталію Шипоші і у цеху сервісного обслуговування. На посаді механіка дільниці рудозбагачувальної фабрики №2 відповідав за справність технологічного обладнання, освоював нові види робіт, ретельно контролював безпеку їх виконання. А з початком повномасштабної війни усім у цеху додалося турбот і відповідальності. Хлопці працювали на побудові фортифікаційних споруд навколо міста, а на робочих місцях зварювали протитанкові їжаки, загорожі проти колісної техніки, буржуйки для обігріву бліндажів, пічки для розігріву їжі та виконували інші замовлення від військових.
На штурмах ворожих позицій
Рік тому Віталій Шипоша змінив спецодяг на однострій. Він потрапив до 25-ї десантно-штурмової бригади і, як людина, що пройшла армію і мала звання молодшого сержанта, був призначений інструктором БМП-2. Вчив мобілізованих земляків керувати бойовою машиною піхоти та вести вогонь по противнику.
- Перед тим, як відправити у бій, нас довго тренували. Спочатку під Дніпром, а потім у великому навчальному центрі десантно-штурмових військ на Житомирщині. Я був командиром відділення, а потім заступником командира взводу. Вже після цього нас перекинули ближче до Бахмуту. У Часовому Яру ми повністю сформували бригаду – техніку, танки, максимум озброєння, потрібного для штурму. Наша бригада брала участь у звільненні Харківщини. Сім діб штурмували лінію оборони росіян, звільнили Ізюм, взяли багато полонених та військової техніки. Нам тоді дуже допомагали HIMARS. Окупанти їх дуже боялися, тікали з сіл, не очікували від нас такого спротиву. Думали знищити наш підрозділ авіацією, але ми збивали їхні літаки, - розповів Віталій Шипоша.
Після короткого відновлення десантники пішли на Лиман. Там вже було набагато тяжче. Проте Віталій вмів грамотно організувати своїх бійців, пояснити важливість їхньої роботи на війні, мотивував і власним прикладом доводив, що боронити батьківщину – святий обов’язок. У листопаді під Червонопопівкою на Луганщині під час штурму Віталій отримав тяжке поранення – по нашим позиціям відпрацював танк ворога. П’ять місяців він пролежав у госпіталі без можливості рухатися. Та після численних операцій почав потроху ставати на скалічену ногу. Нині продовжує лікування, медики працюють над відновленням функцій руки. За мужність, патріотизм і гідність у 2023 році Віталій Шипоша був номінований від ІнГЗК на звання Золотої зірки Метінвесту. На церемонію нагородження воїн прийшов разом з дружиною, яка повернулася з донькою з безпечного закордоння, аби бути підтримкою чоловікові.
- Я дуже вдячний колективу Інгулецького ГЗК за допомогу і турботу. Ми постійно підтримували зв’язок, після поранення колеги піклувалися про мене, цікавилися самопочуттям, настроєм, розпитували, в чому маю потребу. Усі питання вирішували за мене, відвідували. Моїм завданням було лише одужання. Дуже хочу знову повернутися до роботи на комбінат. Я усі ці роки сумлінно виконував свої обов’язки і сподівався, що колись можливо отримаю звання «Людина року», - зізнався Віталій Шипоша. - А вийшло так, що мені вручили Золоту зірку – найвищу нагороду Метінвесту, я про таке і думати не міг. Моя родина мною пишається. Так що тепер моя мрія – відсвяткувати нашу перемогу!
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
