Сьогодні запоріжсталевець стоїть на захисті Запорізького краю. На початку повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання у селищах між двома областями, це був один із найгарячіших напрямків.
– У моєму батальйоні чимало колег, з якими ми за мирних часів працювали на запорізьких підприємствах Метінвесту. Кожен з нас тут робить усе, аби знищити ворога і повернути мирне життя до наших домівок. Часом на фронті трапляються ситуації, які повністю перевертають світогляд і кардинально змінюють людину. Ми час від часу постаємо перед виробом, який неможливо зробити без кому у горлі. Але війна є війна. Коли побратим гине на полі бою, і аби забрати його тіло потрібно ризикувати життями інших, стискає у грудях. Війна змінює усіх.
Андрій не шкодує, що свого часу обрав Запоріжсталь місцем роботи.
– Я люблю свою роботу. На комбінаті чудова атмосфера, після нашої Перемоги я обов’язково повернуся у рідний цех, до друзів, до спокійного життя. Зараз головне – не зупинятися, вірити у перемогу і наближати її усіма доступними способами. Це ми і робимо, – зазначив захисник. – Я знаю, що на комбінаті на мене чекають. Ми постійно на зв’язку з колегами з цеху, це друга родина, яка підтримує і вірить у наші сили.
Андрій Савостін отримав звання капітана, і за успішне виконання бойових завдань удостоєний почесного нагрудного знаку головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест».
– Кожне випробування на «нулі» – гартує і проявляє нетипові риси характеру. Тут зовсім інше життя, головна мета якого – вижити і захистити Україну. Я вірю, що одного дня після Перемоги повернусь до друзів у рідний цех, і без звуків повітряної тривоги ми працюватимемо на улюбленому місці. Це такі плани у мене на майбутнє, – додав Андрій САВОСТІН.