Половину життя знаний виробничник присвятив опануванню професії на металургійному гіганті.
Багато років ветерани Запоріжсталі писали історію комбінату, вона надійно та міцно спліталася з їх власною історією життя. Здається, вони встигали все: працювали, навчалися самі та навчали інших, передавали із покоління в покоління традиції любові до вогняної професії, жили і працювали «на одній хвилі». Сьогодні вони – на заслуженому відпочинку, однак і досі зберігають міцний зв’язок з рідним комбінатом, де їх цінують і пам’ятають досі. Нещодавно з 85-річним ювілеєм ветерана Запоріжсталі Віктора Андрійовича Чирву привітали представники підприємства.
– Наші люди назавжди вписані в літопис комбінату, бо вони власною працею будували майбутнє Запоріжсталі. Так, як робимо ми сьогодні. Бажаємо Почесному металургу міцного здоров'я, козацької наснаги, мирного неба і жаги до життя, – привітав ветерана директор з виробництва Андрій КРИВЦОВ.
Віктор Андрійович присвятив роботі на комбінаті 44 роки свого життя. Працював у цеху гарячої прокатки підручним різальника, потім – вальцювальника, посадчика металу. Згодом професійність та відповідальність металурга стали у нагоді на посаді оператора керування станом БТЛС-1680, а ще пізніше – вальцювальника.
Ветеран навчив тонкощам роботи чимало запоріжсталівців, які сьогодні продовжують працювати на рідному підприємстві. Відданість металургії, талант до наставництва та незмінне вміння працювати на найкращий результат відзначали колеги по роботі. Ці ж риси отримали заслужене визнання на професійному щаблі: Віктора Андрійовича неодноразово відзначали високими нагородами. Зокрема, у 1977 році він отримав звання Почесного металурга України.
– Цей шлях – дійсно довжиною у життя. Тут ми не просто працювали, ми знаходили нові знайомства, навчалися, колективи ставили справжньою другою родиною. Все це неможливо викреслити, цей досвід назавжди залишається зі мною. І я пишаюся, що присвятив себе металургії та Запоріжсталі, – зазначив Віктор Андрійович.
Працівниця комбінату розказала чому вирішала пов’язати своє професійне життя з металургією і як їй працюється в чоловічому колективі.
З Ганною Бабич зустрічаємося в самому серці Запоріжсталі – на доменній печі. Незважаючи на те, що на комбінаті майже третина працівників жінки, у доменному цеху це скоріш виключення з правил. Ганна – машиністка крану, працює на ливарному дворі, пліч-о-пліч з газівниками та горновими.
- На виробничому майданчику я відповідаю за безпечне та точне переміщення різних вантажів, часто важких і габаритних. Це потребує високого рівня концентрації та навичок. Тут важливою є швидкість реакції, але водночас треба діяти без метушні, – говорить Ганна БАБИЧ.
У сталеву професію Ганна прийшла стопами батьків – її мати працювала кранівницею, а батько – сталеваром на Дніпроспецсталі. Ганна теж починала свій шлях на цьому підприємстві, але згодом перейшла на Запоріжсталь, де були кращі умови праці та заробітна платня.
- На Запоріжсталь хотіла прийти одразу після закінчення гімназії – вже тоді це був мій свідомий вибір, але на той час тут не було вакантних місць. Три роки працювала на ДСС, а потім перейшла все ж таки на Запоріжсталь. Зустріли гостинно, колектив дуже міцний, душевний – одразу «прикипіла». Робота цікава, завжди різні задачі, є чому вчитися. І так я вже вісім років частина родини комбінату, – зазначає Ганна.
Жінка зізнається, що їй завжди цікаво розбиратися в складних механізмах, мріяла попрацювати в мартенівському або доменному цеху. Зараз вона відчуває себе на своєму місці.
На питання, як працюється на цій типово «чоловічій» посаді, Ганна одразу виправляє:
- Тут я не погоджусь: це якраз типово жіноча професія, кранівника. Раніше тільки жінки й працювали на кранах, навіть на таких гарячих дільницях. Вона не потребує складних фізичних навантажень, адже все автоматизовано. А керувати ми жінки вміємо!
Загалом на комбінаті Запоріжсталь працює понад дві тисячі жінок. Сама ж Ганна Бабич каже, своїм прикладом розвінчує міф не тільки про те, що у гарячому цеху – нежіночі професії, але й те, що жінка не може успішно працювати у чоловічому колективі.
- Інколи чую стереотип, що металурги – суровий народ. Але тут теж не погоджусь: мої колеги турботливі, товариські, з гарним почуттям гумору. В чоловічому колективі мені працювати дуже комфортно. Не уявляю себе в іншому колективі, – говорить металургиня.
Сьогодні все більше жінок обирають професії, які традиційно вважалися чоловічими і опановують їх не гірше за чоловіків. Металургині Запоріжсталі своєю працею доводять, що бажання і професіоналізм важливіші за стереотипи: головне – не боятися нового та постійно розвиватися.
Долучитися до сталевої команди Запоріжсталі можна, звернувшись до відділку кадрів: по буднях з 8:30 до 17:00 за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 72 або за телефоном +38 067 613 92 07.
