Вибратися з обложеного Маріуполя українському військовослужбовцю у березні 2022 року було практично неможливо. Рустаму Чалабієву допомогло диво. І робоча перепустка Азовсталі.
До маріупольського драмтеатру залишалося кілька сотень метрів. Рустам вів сюди свою родину: маму, вітчима, 15-річного брата та бабусю. Ходили чутки – а мобільний зв'язок у місті повністю зник – що біля театру формується колона на виїзд із міста. Це було 16 березня 2022 року.
З ними йшли і три побратими Рустама. Коли командування наказало військовим відступати дрібними групами з оточеного росіянами міста, Рустам взяв їх із собою. Двоє мобілізованих та один солдат строкової служби. На відміну від нього, вони були не місцевими і самі вийти з Маріуполя не змогли б.
Щоб українські військові змогли вибратися з оточення, місцеві жителі дали їм цивільний одяг. Військова форма була викинута, а документи залишили надійній людині. І так, вчотирьох, вони два дні йшли до будинку матері Рустама.
– Українських військових просто вбивали на місці. Чотири чоловіки, які кудись ідуть – це дуже підозріло. Мене двічі врятувала перепустка Азовсталі. Перший раз патруль орків зупинив і я показав його: мовляв, йду з укриття. Вдруге ми вночі залишилися ночувати в чиємусь гаражі, і туди вдерлися орки. Вони обшукували нас, і ми найбільше боялися, що в одного знайдуть військові татуювання – він був морпіхом і зробив наколку, – згадує Рустам.
Але татуювання, на щастя, не помітили. Чотири хлопці мали легенду, яку вони обговорили, поки йшли містом. Рустам, мовляв, іде додому з Азовсталі, де він справді працював до війни. З ним ще 2 друга, а наймолодший, строковик Влад, нібито просто виходив за водою, коли до квартири бабусі потрапив снаряд і так прибився до групи, бо йти більше нема куди.
– Наш Влад на обличчя був зовсім дитиною, йому років 18, тому розповідь про бабусю, до якої він приїхав, можна було повірити. І вони повірили. Рилися у наших телефонах. Але нічого такого не виявили. У мене лише фотографії з Азовсталі – що нам також допомогло.
На Азовсталі Рустам Чалабієв працював 8 років із перервою на термінову службу в армії. Контракт із ЗСУ уклав за 1,5 місяця до російського вторгнення в Україну. Говорить – він відчував, що росіяни хочуть розпочати війну. Тому вирішив стати захисником, навіть попри двомісячну, на той час, доньку. Так уже у січні Рустам був інструктором стрілецької роти. Бійці захищали місто, поки не стало зрозуміло, що орків не відбити і не дали команду про відступ. Так почався, здавалося, нескінченний шлях із околиці міста додому у місті, зайнятому орками.
Успішне подолання двох російських патрулів було лише першим дивом. Другим виявилося те, що мамин будинок був у безпеці, хоча снаряд розірвався прямо біля воріт. Сусіди-колаборанти обіцяли спалити будинок родині українського військовослужбовця – але не посміли. Але орків на нього навели, і вони прийшли з обшуком. На щастя, Рустам із сім'єю та побратимами в цей момент уже йшов до драмтеатру.
Там сталося ще одне диво.
– Ми не дійшли до драмтеатру зовсім небагато. Ішли повільно – у бабусі хворі ноги. Я хотів усіх своїх посадити до автобусів, щоб вони поїхали. Буквально за квартал нас зупинив чоловік та сказав, що драмтеатр розбомбили, він горить.
Якби Рустам дійшов до театру раніше – напевно, ні його, ні близьких не було б живим. Вони заночували в розбитому шаховому клубі і наступного ранку знову розпочали шлях – до місця, де ще могли формуватися колони на виїзд. Зрештою – поїхали на попутках. Спочатку до Бердянська, потім евакуаційними автобусами далі.
– З хлопцями ми розділилися. Нині у них все добре. Окрім нашого морпіха – наскільки я знаю, він у полоні. Я, вийшовши з оточення, забрав дружину та доньку з передмістя та зміг вивезти їх до Дніпра.
Після порятунку з обложеного міста Рустам продовжив воювати. Він упевнений: Україна відвоює окуповані території. І він повернеться туди разом із родиною і донечкою.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
