У промисловому Кривому Розі більшість мешканців так чи інакше пов’язані з гірничо-металургійними підприємствами. Десятки тисяч з них родинами працюють на комбінатах Метінвесту. Доволі часто їхні перші знайомства відбулися саме на робочих місцях. Як-от у красивої пари з Північного ГЗК Анастасії Мотєвої та Ярослава Дзядука.
У 2016 році з новеньким дипломом факультету «Управління процесами залізничних перевезень» Настя уперше прийшла на виробництво. Своє стажування почала на залізничній станції «Північна» однойменного ГЗК. Робота чергової по станції – вкрай відповідальна і потребує від людини логічного мислення, пильності та самовладання. Одразу після університетської аудиторії дівчині з початку було складно одночасно керувати багатьма процесами, та набратися досвіду допомагали наставники.
Анастасія та Ярослав
Але серед колег-залізничників був один зухвалий помічник машиніста тягового агрегата Ярослав, який іноді міг закинути дівчині докір, мовляв, не ту професію обрала. Та за короткий час здібна Анатасія вже хвацько керувала рухомим складом і стала душею станції. Це побачив і прискіпливий хлопець та зважився на рішучий крок.
«Якось він зустрів мене та запропонував прогулятися разом. Я спочатку здивувалася, пригадала йому образливі слова, але він вибачився і сказав, що я молодець і все вже вмію. Хоч я спочатку і не покладала великих надій на Ярослава, але була вільна і погодилася. Відтоді ми пара. Був період побачень, але вже ось два роки живемо разом», – ділиться Анастасія.
Після початку стосунків з’ясувалося, що молоді люди вчилися в одному виші у Харкові у той самий час. Тільки Настя на денній формі, а Ярослав заочно. Проте жодного разу не зустрічалися. Видно доля навмисне не зводила їх раніше, аби пізніше влаштувати випробування почуттям: від взаємної неприязні – до кохання. Тепер вони завжди разом – вдома, на роботі, у спортзалі. До речі, Ярослав серйозно займається армрестлінгом, Настя ж підтримує форму на тренажерах, а ще співає і танцює у Палаці культури «Північний».
Також молоді люди є активістами молодіжної організації ПівнГЗК. Розповідають, що від початку війни їхня команда одразу долучилася до збору необхідних речей для військових і нужденних цивільних, плела сітки, виготовляла окопні свічки та організовувала благодійні акції. Зараз Ярослав, який є досвідченим донором крові, планує працювати над розширенням донорського руху на комбінаті. Анастасія говорить, що у молодіжці також задумали провести забіг на підтримку ЗСУ із залученням якнайбільшої кількості колег і мешканців житломасиву. Молоді люди налаштовані оптимістичо, мріють про закінчення війни, а після неї, за зізнанням дівчини, можна буде подумати і про весілля.
