Половину життя знаний виробничник присвятив опануванню професії на металургійному гіганті.
Багато років ветерани Запоріжсталі писали історію комбінату, вона надійно та міцно спліталася з їх власною історією життя. Здається, вони встигали все: працювали, навчалися самі та навчали інших, передавали із покоління в покоління традиції любові до вогняної професії, жили і працювали «на одній хвилі». Сьогодні вони – на заслуженому відпочинку, однак і досі зберігають міцний зв’язок з рідним комбінатом, де їх цінують і пам’ятають досі. Нещодавно з 85-річним ювілеєм ветерана Запоріжсталі Віктора Андрійовича Чирву привітали представники підприємства.
– Наші люди назавжди вписані в літопис комбінату, бо вони власною працею будували майбутнє Запоріжсталі. Так, як робимо ми сьогодні. Бажаємо Почесному металургу міцного здоров'я, козацької наснаги, мирного неба і жаги до життя, – привітав ветерана директор з виробництва Андрій КРИВЦОВ.
Віктор Андрійович присвятив роботі на комбінаті 44 роки свого життя. Працював у цеху гарячої прокатки підручним різальника, потім – вальцювальника, посадчика металу. Згодом професійність та відповідальність металурга стали у нагоді на посаді оператора керування станом БТЛС-1680, а ще пізніше – вальцювальника.
Ветеран навчив тонкощам роботи чимало запоріжсталівців, які сьогодні продовжують працювати на рідному підприємстві. Відданість металургії, талант до наставництва та незмінне вміння працювати на найкращий результат відзначали колеги по роботі. Ці ж риси отримали заслужене визнання на професійному щаблі: Віктора Андрійовича неодноразово відзначали високими нагородами. Зокрема, у 1977 році він отримав звання Почесного металурга України.
– Цей шлях – дійсно довжиною у життя. Тут ми не просто працювали, ми знаходили нові знайомства, навчалися, колективи ставили справжньою другою родиною. Все це неможливо викреслити, цей досвід назавжди залишається зі мною. І я пишаюся, що присвятив себе металургії та Запоріжсталі, – зазначив Віктор Андрійович.
Щодня нарівні з чоловіками майже 3,8 тисяч співробітниць криворізьких ГЗК Метінвесту та підрядних організацій виконують дуже відповідальну роботу на виробництві. У складних умовах, часом фізично важку або таку, що вимагає високого професіоналізму, ретельності, терпіння й уваги. Водночас вони не втомлюються надихати своє оточення, підтримувати рідних, створювати неповторну атмосферу та затишок в колективах, де працюють, та своїх домівках.
Олена Белан
Олена Белан – єдина жінка у суто чоловічому керівному складі видобувного департаменту Метінвесту. Вона очолює велику службу в сотні фахівців, від яких залежить забезпечення технологічно грамотного виробничого процесу, випуск та відправлення споживачам ГЗК стабільно якісної продукції. Службу, від якої великою мірою залежить репутація та конкурентоспроможність наших комбінатів. Службу, яка тісно пов’язана з природними для жіноцтва якостями.
– Сама сфера якості, клієнтоорієнтованості – вона природна для жінки, адже жінка – це завжди про піклування й турботу. Турботу про наших клієнтів. Зараз ми підтримуємо стабільний рівень якості продукції, досягнутий наприкінці минулого року, і головне завдання сьогодні цю планку утримувати й покращувати. Але, звісно, ми готові й до розширення географії наших клієнтів: є перспективні ринки, до яких ми уважно придивляємось. Усе це можливо завдяки зусиллям наших служб, кваліфікованих фахівців і фахівчинь, зокрема й наших дівчат-жінок з технологічних управлінь, відділів технічного контролю та хімічних лабораторій. Як бджілки, вони щодня виконують дуже копітку роботу, без якої не можливі загальні виробничі успіхи. Мені пощастило працювати з професіоналами високого щабля. Так, традиційно виробництво вважається територією більше чоловічою, проте час дедалі більше розмиває гендерні межі і на перший план виходять професіоналізм, покликання і любов до своєї справи.
Для мене весна – це завжди про початок нового: народження нових ідей та енергію звершень. Про наповнення і бажання діяти після холодної зими. Це дуже жіночі енергії, і тому це моя улюблена пора року. Хочеться творити, садити квіти, прикрашати помешкання й подвір’я, готувати вишукані страви… Все це дуже мені близько, і я з задоволенням на вихідних віддаюсь цим ресурсним заняттям, відволікаючись від тривожних новин. Взагалі, знаєте, від того, як почалась велика війна, кожна нова весна, вже третій рік, приносить нову надію. Ще більш сильну й впевнену. Ми сподіваємося на повернення до мирного життя й праці, на возз’єднання родин, на здобуття Україною перемоги, розповіла директорка з технології та якості ГЗК Метінвесту Олена БЕЛАН.
Тетяна Гайдрик
Тетяна Петрівна Гайдрик на залізниці Північного з 2002 року: спочатку працювала в підрядній організації, згодом – в штаті комбінату. Керівник пані Тетяни Леонід Тинін відгукується про колегу як про досвідченого професіонала, відповідального бригадира, натхненного наставника, яка залюбки передає досвід молоді, а зараз, в умовах нестачі персоналу, взяла на себе додаткові функції. Тетяна Гайдрик організує підопічних, контролює виконання робіт і сама працює безпосередньо «в полі», регулює апаратуру, обслуговує пристрої залізниці – просто неба, в будь-яку погоду. Днями Тетяна отримала відзнаку від Тернівської райради міста за професіоналізм і відданість справі.
– За плечима вже багато років досвіду, але мені дуже подобається моя професія, моя спеціальність. Я в ній – як риба в воді. Все знаю. Та інакше я б і не була в цій сфері стільки років, не змогла б відповідально виконувати покладені обов’язки. Я здебільшого працювала електромонтером, завжди йшла туди, де треба моя допомога, де щось не працює і треба полагодити. Серед колег – більшість чоловіки, ми з ними друзі, працюємо злагоджено. Як бригадир, відповідаю за видання нарядів, допуску до роботи. За цей рік підготувала з нуля двох учениць. Я з молоддю легко знаходжу спільну мову, і для дитини своєї як подруга. Пишається мною, поважає мою непросту працю. Радію, що мій внесок цінується. Радію першим справді теплим дням, весняному сонцю. Настрій зовсім інший став – захотілося вдягнути сукню, дістати підбори. Так і зробила, коли отримувала нагороду. Весна для мене – як нова сторінка. Нові сподівання. Хочеться простого: мирної праці, повернення додому живими всіх захисників, і щоб люди до нас приходили. Хай ця весна принесе нам втішні новини та радісні події, – ділиться сподіваннями електромонтер з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування управління залізничного транспорту ПівнГЗК Тетяна ГАЙДРИК.
Дарія Гайдаш
Неабиякої пильності та відповідальності, а часом ще й фізичної витривалості вимагає професія машиніста конвеєра. На шахті ім. Колачевського Центрального ГЗК Метінвесту машиністом конвеєра на поверхні працює Дарія Гайдаш. Під її наглядом – мережа транспортерних стрічок. Відповідальна робітниця, Дарія вдома – багатодітна матуся, яка опікується трьома дітками, 12, 15 та 16 років і господарством. А ще – вона невтомно чекає на чоловіка, який вже три роки на фронті, а до війни працював на Північному ГЗК.
– На шахту я перевелася після дробильної фабрики чотири роки тому. Вже призвичаїлася до цієї професії. Хоч вона і нелегка, зате як плюс – ти постійно в тонусі. Тут потрібна відповідальність, уважність, вправність, швидкість. Виконую регулярно обходи, це щоразу десь 30-40 хвилин займає, усуваю просипи, десь і фізичну силу треба застосувати та інструменти. Слідкую за обладнанням: як щось не так, моя задача – якомога швидше повідомити про це керівнику. Робимо все необхідне, щоб не допустити простоїв обладнання, щоб все діяло чітко.
Весна для мене – це передусім нові клопоти. Хто мешкає у своєму домі, той знає, скільки навесні біля нього роботи. Тільки посадити город чого варто. Але навесні завжди навіть дихається легше, відволікаєшся від думок та хвилювань за чоловіка, який вже не перший рік воює. Швидше б ця війна скінчилась і він повернувся. І щоб всі захисники повернулися до своїх родин, дружин та дітей, - понад усе бажає машиніст конвеєра шахти ім. Колачевського Центрального ГЗК Дарія ГАЙДАШ.
