Половину життя знаний виробничник присвятив опануванню професії на металургійному гіганті.

Багато років ветерани Запоріжсталі писали історію комбінату, вона надійно та міцно спліталася з їх власною історією життя. Здається, вони встигали все: працювали, навчалися самі та навчали інших, передавали із покоління в покоління традиції любові до вогняної професії, жили і працювали «на одній хвилі». Сьогодні вони – на заслуженому відпочинку, однак і досі зберігають міцний зв’язок з рідним комбінатом, де їх цінують і пам’ятають досі. Нещодавно з 85-річним ювілеєм ветерана Запоріжсталі Віктора Андрійовича Чирву привітали представники підприємства.
– Наші люди назавжди вписані в літопис комбінату, бо вони власною працею будували майбутнє Запоріжсталі. Так, як робимо ми сьогодні. Бажаємо Почесному металургу міцного здоров'я, козацької наснаги, мирного неба і жаги до життя, – привітав ветерана директор з виробництва Андрій КРИВЦОВ.
Віктор Андрійович присвятив роботі на комбінаті 44 роки свого життя. Працював у цеху гарячої прокатки підручним різальника, потім – вальцювальника, посадчика металу. Згодом професійність та відповідальність металурга стали у нагоді на посаді оператора керування станом БТЛС-1680, а ще пізніше – вальцювальника.


Ветеран навчив тонкощам роботи чимало запоріжсталівців, які сьогодні продовжують працювати на рідному підприємстві. Відданість металургії, талант до наставництва та незмінне вміння працювати на найкращий результат відзначали колеги по роботі. Ці ж риси отримали заслужене визнання на професійному щаблі: Віктора Андрійовича неодноразово відзначали високими нагородами. Зокрема, у 1977 році він отримав звання Почесного металурга України.
– Цей шлях – дійсно довжиною у життя. Тут ми не просто працювали, ми знаходили нові знайомства, навчалися, колективи ставили справжньою другою родиною. Все це неможливо викреслити, цей досвід назавжди залишається зі мною. І я пишаюся, що присвятив себе металургії та Запоріжсталі, – зазначив Віктор Андрійович.