Ветеран війни з ІнГЗК Метінвесту Денис Ільїн у свої 26 вже має за плечима суворий бойовий досвід, важке поранення і майже два роки служби у військовій медичній частині.
З літа 2024-го, після демобілізації, Денис Ільїн повернувся до роботи на Інгулецький ГЗК, а ще встиг вступити до технічного університету Метінвест Політехніка. Продовжуємо знайомити вас з героями-метінвестівцями та їхніми неймовірними історіями.
На початку літа 2024 року родина Ільїних зустрічала вдома старшого сина – Дениса. За висновками медичної комісії, військового демобілізували зі служби, яку він ніс із перших днів російсько-української війни. Довго не вагаючись, молодий ветеран повернувся на підприємство, де працювали його батьки і він сам до того часу, як став потрібнішим на фронті.
«24 лютого 2022-го я мав виходити у нічну зміну на РЗФ-2, де працював машиністом насосних установок, але страшна новина змінила тоді мої плани і, певно, усе подальше життя. Оскільки у мене ще був свіжий досвід строкової служби, у військкоматі мене одразу направили до 60-ї окремої піхотної бригади стрільцем-снайпером. Я пішов служити, аби ворог не прийшов у мій дім», – пригадує Денис ІЛЬЇН.
Про хоробрість і дух, що сильніший за тіло
Їхня рота, що складалася на той час здебільшого з добровольців, потрапила на «гарячий» Херсонський напрямок. Саме ці бійці, озброєні лише стрілецькою зброєю, гранатометами та важкими кулеметами протистояли російській навалі. Тоді з Криму через Херсонщину у бік Кривого Рогу ворог кинув колони танків, БМП, «мотолиг», артилерії і псковського десанту – дивізії рф з максимальною кількістю контрактників. Попри нерівні сили, наші воїни змогли зупинити ворога на підступах до Кривого Рогу з боку житломасиву Інгулець. А вже 1 квітня стало відомо, що бригада, де служив Денис, звільнила 11 сіл Херсонської області. За мужність і звитягу 24 серпня 2022 року 60-й окремій бригаді було присвоєно почесне найменування «Інгулецька».
Під час стримування окупаційних військ поблизу села Орлове Бериславського району Херсонської області Денис Ільїн отримав важке поранення. За розповіддю воїна, це був прямий бій. Наша піхота протягом семи годин протистояла ворожій техніці. Та російський танк поцілив у будівлю, де Денис тримав позиції зі своїми побратимами. Як тільки припинився вогонь, поранених евакуювали: спочатку вахтівками ІнГЗК, які стояли напоготові, а потім «швидкою» до Кривого Рогу. Після діагностування мінно-вибухової травми Дениса направили на лікування до Дніпра.
«Після проходження основної терапії я не полишив військо, а був переведений для подальшої служби до Черкас. Там працював у медичному пункті – вів документацію та робив перев’язки пораненим. Попередньо я пройшов навчання за курсом «Стоп Кров» та отримав відповідний сертифікат, а 1 червня нинішнього року за медичними показниками був демобілізований», – розповідає Денис.
Старший солдат Ільїн Денис Андрійович нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Повернення до колективу та нові грані професійності
Усі, хто знав і працював з Денисом Ільїним, зраділи звістці по його повернення на роботу. Маючи протипоказання до роботи машиністом насосних установок, молодий чоловік знайшов себе у слюсарюванні. Наразі вчиться фаху слюсаря з ремонту та обслуговування контрольно вимірювальних пристроїв і автоматики.
«Мені ця робота подобається та й виходить непогано. У військовій частині ми з хлопцями у вільний час ми займалися виготовленням повербанків та акумуляторів для дронів. А ще вирішив опанувати спеціальність інженера з охорони праці. Для навчання обрав технічний університет Метінвест Політехніка, який запропонував пільгові умови для ветеранів війни. Я скористався цією можливістю і не жалкую. Вже активно займаюся онлайн, знайомлюся з одногрупниками і викладачами. Вже за два з половиною роки матиму нову спеціальність», – ділиться Денис.
Його точки опори: робота, родина, допомога армії
Денис Ільїн швидко повертається до робочого ритму і говорить, що це допомагає йому тримати врівноважений психологічний стан. А ще потрапити в тенета розпачу старшому брату не дозволяють молодші Ільїни – сестрички 18 та 11 років та молодший чотирирічний братик. Денис усіх їх глядів змалечку і дуже прив’язаний до родини. Коли лежав у госпіталі після поранення, рідня була найбільшою підтримкою воїну.
Зараз чоловік продовжує після роботи виготовляти великі батареї-повербанки для військових. Наразі має багато знайомих у сервісних центрах, які постачають йому акумулятори від вживаних телефонів. Решту комплектуючих Денис замовляє онлайн-доставкою. Формує усе у ящиках від патронів і готується відправляти на фронт. В перемогу України у війні ветеран вірить стовідсотково.
