Жінки Каметсталі в найскладніший для підприємства час продовжують сталевий шлях – виконують відповідальні виробничі завдання, руйнують будь-які гендерні перепони й опановують нові професії, які донедавна вважалися суто чоловічими. Напевно, ніхто досі не чув про таку жіночу форму назви професії, як «агломератниця». А Наталія Скородинська, співробітниця агломераційного цеху, першою серед жінок підприємства освоїла цю складну справу.
Наталія Скородинська вибрала для себе місцем роботи аглофабрику за порадою подруги Євгенії Поліщук. Минуло чотири роки, як приятельки стали колегами – дозувальницями гарячого повертання, причому два з них Наталія – бригадир у своїй бригаді. І хоча у відділенні циклу повернення колектив здебільшого жіночий, таку роботу легкою та простою аж ніяк не назвеш. Це велика відповідальність, насамперед, за якість виробленого агломерату. Своєчасне відокремлення дрібної некондиційної фракції від готового агломерату – одне з ключових завдань, щоб уникнути браку продукції. А далі «дрібноту» потрібно охолодити та повернути на вторинну переробку у шихтове відділення. Бригада Скородинської чудово вправляється з цими завданнями і працює з дотриманням встановлених технологічних параметрів.
Наприкінці минулого року, за програмою навчання співробітників Каметсталі, працівницям аглофабрики запропонували спробувати себе й опанувати незвичні для жінок професії. І знову обидві подруги – Наталія Скородинська і Євгенія Плоліщук – виявили бажання освоїти в якості другої професії роботу агломератника.
Активна й цілеспрямована Наталія першою завершила навчання і сьогодні вже стажується на агломашинах, не припиняючи виконувати свої основні робочі обов’язки. За пів року вона пройшла теоретичне і практичне навчання під керівництвом старшого агломератника, досвідченого інструктора навчання Григорія Литовченка. Вивчила технічні інструкції, обладнання, докорінно розібралася, у чому полягають завдання та відповідальність агломератника, успішно склала підсумковий іспит. Також пройшла навчання з охорони праці.
Практика навчання ще раз підтвердила, за яку непросту і важливу справу взялася новоспечена агломератниця. Зона відповідальності – виконання виробничого завдання та якість агломерату, ретельний контроль показників приладів, на яких відображаються всі діаграми роботи устаткування і ведення технологічного процесу – температурний режим, вологість, рівномірність надходження шихти та її укладання на палети тощо. І все це – в умовах високих температур, у термозахищеному спецодязі.
Чому я вирішила оволодіти суто чоловічою, важкою професією? Насамперед тому, що у нинішній воєнний час чоловіки виконують іншу, зовсім не мирну роботу. У нашому цеху з усіх чотирьох бригад багато хлопців пішли до ЗСУ, захищають Україну. І від нас, жінок-колег, вони очікують розуміння та підтримки. Якщо вони там, хтось повинен виконувати роботу тут. Цех має продовжувати працювати, виробляти продукцію, виконувати поставлені завдання. Якщо не ми, то хто? Перші спроби роботи під керівництвом досвідченого наставника переконали мене у правильності рішення, і хоча я ще стажуюся і до самостійної роботи не готова, вже розумію, що мені цікаво. І взагалі, в мене такий характер – якщо я захочу, то все вийде.
— Наталія СКОРОДИНСЬКАЗавершуючи складну та напружену зміну, Наталія Миколаївна знову стає звичайною милою українською жінкою – доброю господинею, коханою дружиною і люблячою матусею дванадцятирічних непосид-двійнят. З не меншою, ніж до спікання агломерату, відповідальністю підходить до випікання смачнющих пиріжків для усіх своїх хлопців. Протягом сезону залюбки відвідує басейн разом із синами, а влітку їхня дружня родина відпочиває у мальовничих куточках Придніпров’я. «От щоб тільки хороша водойма була поряд, поплавати усі любимо», – з посмішкою додає Наталія Скородинська.
