У кожного з нас слово «мама» викликає найсвітліші асоціації – любов, турбота, сила. Вони поруч з нами у найважливіші моменти, з дитинства вкладають у нас усі свої знання та мудрість, до яких ми повертаємося все життя. А от запоріжсталівські мами, крім того, прищеплюють ще й любов до металургійної справи. Саме так склалася історія Валентини Прохорчук.
- На одному з запорізьких промислових підприємств моя сестра працювала кранівницею. Коли мені було 11 років, вона взяла мене з собою на виробництво та показала свою роботу, цех. Вже минуло стільки часу, а я досі пам’ятаю той день, як сильно мене вразила ця велика машина, – розповідає Валентина.
Кранівницею вона працевлаштувалася на комбінат ще у 1988 році, одразу після отримання фахової освіти. З першого дня й до сьогодні працює у цеху підготовки составів, тож знає його, як свої п’ять пальців. Сьогодні ж пліч-о-пліч з Валентиною працює майже вся її родина.
З першого робочого дня на Запоріжсталі в житті жінки багато чого змінилося. Вона вийшла заміж та тричі стала мамою, проте кожного разу поверталася до роботи на Запоріжсталі.
- Розповіді про Запоріжсталь діти чули ще змалечку. Тому не дивно, що діти пішли нашими стопами, – додає на завершення Валентина.
Зараз старший син Валентини – Євген – працює дозувальником гарячого повертання в аглоцеху. А у 2010 році до команди ЦПС доєднався середній син, Сергій. Від початку повномасштабного вторгнення Сергій боронить Україну на передовій. Як і будь-яка мама українського воїна, Валентина хвилюється за сина та з нетерпінням чекає його вдома.
- Як зідзвонюємося, він завжди цікавиться: як справи на комбінаті, як поживає рідний колектив. А його тут усі чекають не менше за мене! Запоріжсталь теж підтримує Сергія: на початку служби забезпечив його захисною амуніцією. Допомогло підприємство і тоді, коли син отримав поранення – надало кошти на реабілітацію, – каже кранівниця.
До речі, разом з Валентиною тут працює і її чоловік, Сергій, слюсарем-ремонтником цеху підготовки составів. Молодша донька Любов отримала професію кранівниці, а зараз навчається у виші. Тож, не виключення, що й вона незабаром приєднається до Запоріжсталі.
- Звісно, що комбінат для нашої родини більше, ніж просто робота. Ми постійно обговорюємо, як пройшла зміна, іноді даємо поради один одному. Я щаслива, що усі ми працюємо пліч-о-пліч, – додає Валентина.
