Від початку повномасштабного російського вторгнення Запоріжжя прийняло понад 154 тисяч переселенця з тимчасово окупованих територій і населених пунктів, де тривають активні бойові дії. Більшість із них – маріупольці. Багато переселенців із Маріуполя залишаються в Запоріжжі, де буквально з нуля розпочинають нове життя. Волонтери допомагають їм з житлом, речами, продуктами. Також люди можуть отримати необхідну медичну та психологічну допомогу.

Одна з жительок Маріуполя, яка розпочала нове життя в Запоріжжі, – Вікторія Васильєва. До початку активних бойових дій у Маріуполі вона працювала на Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча контролером відділу технічного контролю. Цій професії жінка присвятила 22 роки свого життя. Покинути рідну домівку та улюблену роботу її змусила війна.

– З Маріуполя я з родиною виїхали 20 березня. Їхали ми через Бердянськ, добиралися до Запоріжжя три дні. Тут нас люб’язно зустріли та прихистили, за що ми дуже вдячні. До Запоріжжя я вже звикла, тепер це моє друге рідне місто. Але, звісно, забути пережите неможливо. Мені й досі сниться війна. Кожний ранок у мене починається з новин про Маріуполь та сліз. Одначе життя продовжується, треба жити далі, що я і роблю, – розповіла Вікторія ВАСИЛЬЄВА.

Після приїзду до Запоріжжя жінка почала шукати нову роботу, щоб мати кошти на подальше життя. Маючи багаторічний досвід роботи на металургійному підприємстві, вона звернулася до Центру кар’єри Метінвест. Там їй запропонували посаду інспектора з приймання готової продукції на Запоріжвогнетриві.

– На Запоріжвогнетриві я працюю з 2 травня. Роботу за моєю спеціальністю мені запропонували дуже швидко. Від моменту звернення в Центр кар’єри до офіційного працевлаштування минув лише тиждень. Хоч у мене вже є чималий досвід роботи інспектором, на Запоріжвогнетриві я заново опановувала цю професію. Адже на ММК ім. Ілліча я працювала з металом, а тут зовсім інший вид продукції, готові вироби. Все це для мене було новим, та я швидко навчилася завдяки моїй наставниці Ганні Геннадіївні й колегам. Робота на Запоріжвогнетриві для мене дуже цікава, я буду старанно працювати, щоб стати професіоналом на своїй новій посаді та опанувати всі складнощі й «підводні камені», – розповіла фахівчиня.

Окрім підтримки на робочому місці, колеги Вікторії допомогли її родині з пошуком житла. Маріупольців у своїй пустій квартирі прихистив працівник одного з підприємств Метінвесту. Це стало можливим у межах корпоративної програми «Домівка для своїх».

– Колектив у мене просто прекрасний. На роботі мене дуже тепло та приязно зустріли, таке відчуття, ніби знайомі були вже давно. Допомогли мені колеги і з пошуком житла. За програмою «Домівка для своїх», що розробила Група Метінвест, мені з чоловіком дав пожити у своїй квартирі один зі співробітників компанії. Гроші за проживання з нас не беруть, матеріальну компенсацію власнику квартири виплачує Метінвест. Ми тільки сплачуємо комунальні послуги. Я дуже задоволена цією програмою. Для людей, які залишилися без житла, – це справжній порятунок, – зазначила Вікторія ВАСИЛЬЄВА.

Нагадаємо, що програма «Домівка для своїх» працює з кінця квітня. За цей час уже понад 160 працівників Метінвесту запропонували помешкання для колег. За умовами програми, житло переселенцям надається тимчасово – до трьох місяців. Цього часу людям має вистачити для пошуку постійного місця проживання. Працівникам Метінвесту, які приймають у своїх домівках колег, компанія щомісячно виплачує 3 тис. Гривень. Наразі тимчасовий прихисток у межах програми «Домівка для своїх» отримали вже 22 родини з Маріуполя.