На Запоріжсталі нині працює понад 300 сімейних пар, історія кохання яких починалася на комбінаті. Саме тут народилася і молода родина Тетяни та Дмитра Кленцар.
Дмитро – машиніст тепловоза на станції «Мартен», долучився до команди комбінату після початку війни у 2014 році, переїхавши з Донеччини до Запоріжжя. А Тетяна працевлаштувалася на Запоріжсталь ще 10 років тому за порадою близьких. Нині Тетяна – чергова по станції «Шлакова» в управлінні залізничного транспорту.
Обидва працюють на комбінаті вже доволі тривалий час, однак ніколи не перетиналися один з одним по роботі. Проте, саме те, що вони колеги, їх і об'єднало.
- Два роки тому я помітив Тетяну, коли ми йшли через прохідну – звернув увагу на її яскраві косички. Вона мені дуже сподобалася. Навіть питав про неї в колег, шукав спільних знайомих. Але тоді так і не довелося поспілкуватися особисто, – згадує Дмитро.
Ближче познайомилися Тетяна та Дмитро трохи пізніше – у соціальних мережах.
- Він знайшов мене в одній з соцмереж і написав щось на кшталт «Здається, ми з тобою колеги». І саме з цієї фрази почалося наше спілкування. Насправді, наші стосунки розвивалися дуже стрімко. Ми разом проводили багато часу і швидко вирішили з’їхатися, – розповідає Тетяна КЛЕНЦАР.
Менше, ніж за рік, чоловік освідчився своїй коханій, і вже у вересні 2024-го Тетяна та Дмитро зіграли весілля. Подружжя каже, раді, що знайшли один одного, особливо у такі складні часи. Дмитро жартує: і професію обирав, щоб була цікава, і дружину знайшов, з якою не занудьгуєш.
- Мені точно пощастило, бо я ніколи не сумуватиму – ані вдома, ані на роботі. Кожна зміна – унікальна, щоразу якісь нові та цікаві завдання, іноді треба підходити до їх виконання з винахідливістю. Та й вдома ми ніколи не сидимо без діла. Таня завжди щось цікаве вигадує, вміє розбавити ці сірі будні. І це так важливо в наш час: мати поруч кохану, рідну людину, яка підтримає у важкі часи, додасть оптимізму та віри у краще, – зазначив Дмитро.
