У паризькій оселі «амазонки авангарду» гармонійно співіснували малюнки Пікассо та глиняні горнятка з майоліковими тарілками, графіка Брака й візерунчасті килими. Такою ж була і творчість Екстер – строкатою та виразною, де український колорит сміливо поєднувався з європейськими новаціями.
Пересічні українці відверто мало знають про Олександру Екстер. Воно й не дивно, адже мисткиня переважно творила закордоном. В Україну її роботи приїхали тільки у 2008 році – тоді НАМУ організував ретроспективну виставку з 50 картин. Попри це, Олександру Екстер справедливо вважають творцем української ідентичності.
На київських пагорбах
Чий культурний код мала засвоїти народжена в Польщі донька білоруського єврея та грекині? Хто зна! Однак питання самоідентифікації Олександри Екстер (Григорович – у дівоцтві) вирішила доля. Коли вона була ще маленькою, її батьки переїхали в Україну – спочатку до Сміли, а потім у Київ. Тут майбутня художниця проживе 35 років.
Талановита дівчина закінчила Ольгинську гімназію та Київське художнє училище. Разом з авангардистами Олександром Богомазовим та Олександром Архипенком вона навчалася в Миколи Пимоненка. До слова, сам Пимоненко – принциповий реаліст. Він був не в захваті від модерного мистецтва. Проте його учні перебрали в учителя любов до національного колориту та буяння фарб, притаманне народному мистецтву.
А далі було заміжжя і квартира на вулиці Фундуклеївській, 27 (зараз Б. Хмельницького). У мансарді знаходилася студія пані Екстер, де працювали майбутні майстри живопису – Вадим Меллер, Анатоль Петрицький і Павло Челищев. У київському помешканні говорили про мистецтво й жили мистецтвом. Але тогочасна Україна була доволі провінційним середовищем. У пошуках нових вражень Олександра вирушає в Західну Європу.
Sous le Ciel de Paris
У Парижі художниця знайомиться з Гійомом Аполлінером, котрий був прихильником новацій. Невдовзі поет знайомить Олександру Екстер з Пікассо. Творчі пошуки європейських авангардистів допомагають віднайти мисткині свій стиль. Вона захоплюється ідеями кубізму, що докорінно вплине на всю її подальшу творчість.
Екстер дотримувалася основ кубізму майже в усьому, крім кольористики. Вона не погодилася з другорядною роллю барв. Замість канонічного монохрому прогресивна малярка пропонує абстрактні мотиви, відкриті кольори, запозичені з українського народного мистецтва. Проте в її роботах ви не знайдете наслідування мотивів чи сюжетів традиційного народного мистецтва – його вплив був на рівні світовідчуття.
Дослідники вважають, що саме Олександра Екстер надихнула Пікассо використовувати яскраву палітру. Після спілкування з українкою засновник кубізму сміливо вживає всю гаму кольорів, не оминаючи контрастних поєднань.
ВІКІЦИТАТНИК
Георгій Коваленко: «Підвалинами кольористики Екстер є канони українського народного мистецтва: його кольорові структури й композиційні принципи. Ба більше, вона використовувала їх свідомо і програмово: на думку Екстер, новий живопис був не «міжнародним стилем», а логічним розвитком національної традиції в мистецтві раніших епох».
Перш ніж перебратися до Парижа, художниця якийсь час приїздила до України та брала активну участь у її мистецькому житті. Екстер була співорганізаторкою виставок новітнього мистецтва «Ланка» і «Кільце». Очолювала артілі з виробництва української вишивки. Балерина Броніслава Ніжинська надала художниці можливість оформлювати вистави, які вона проводила в Києві й інших містах.
Однак остаточно пані Олександра покинула Україну через радянський режим. З приходом до влади більшовиків мисткиня була змушена переїхати в Одесу, а звідти – у Париж (1924 р.). На жаль, в Україну талановита жінка так і не повернулася. «Країні рад» авангардні пошуки вже були не потрібні.
ЗАКОНОДАВИЦЯ СТИЛЮ
Разом із Сонею Делоне, котру теж надихали барви України, Екстер вважають засновницею стилю ар-деко. Серед іншого, цьому напряму притаманні яскраві кольори й орнаментальність.
Реформаторка сценографії
Олександра Екстер також відома своїми сміливими ідеями у сценографії. На той час її бачення театрального простору виходило за межі усталених поглядів і традицій. Наприклад, українка запропонувала застосовувати складні багатоярусні конструкції на всю сцену, а не тільки на підлогу. Також вона змінила костюми та грим акторів, щоб їхній вигляд був суголосним декораціям. Її сценічне вбрання завжди відрізнялося насиченими кольорами й виразними лініями. Усе це – грим, одяг, декорації – поєднувалося в гармонійне видиво, особливу динамічну картину. Щобільше, Олександра розуміла важливість світла у п’єсі, його здатність передавати драму. Не дивно, що художницю називали «Пікассо сценографії».
ФАКТ
Екстер оформлювала сценічне дійство лаконічно, конструктивно, рухливо. Пізніше це перейняли в Європі й Америці.
Найбільшу славу Олександрі Екстер принесла робота з керівником Камерного театру полтавцем Олександром Таїровим. Вона зробила декорації для трьох його вистав – «Фаміра-кіфаред» (1916), «Саломея» (1917), «Ромео і Джульєтта» (1921), які змінили світову сценографію.
Злети й падіння
Закордоном було складно, адже талановиту художницю не завжди запрошували до масштабних проєктів. Проте без роботи вона ніколи не сиділа: шила одяг, розписувала керамічний посуд, створювала маріонеток, робила авторські книжки Les Livres manuscripts на зразок старовинних манускриптів. Пані Олександра не вміла щось робити погано, тож усі зроблені нею речі – витвір мистецтва.
Екстер також викладала в Академії сучасного мистецтва в Парижі на запрошення Фернана Леже. Студенти згадували, що вона «блискуче викладає, але дратує тим, що часто згадує Україну, яку ніхто не знає». Та згодом легкі й успішні часи закінчилися.
Під час Другої світової війни художниця вела напівголодне життя. У 1947 не стало її другого чоловіка, а сама вона померла за пів року. Її учню, другу і спадкоємцю Симону Лиссиму, довелося чимало зробити, щоб неймовірну українку Олександру Екстер згадали знову.
