У цей день 89 років тому майже на світанку о 6:19, народившись із бетону та сталі, комбінат Азовсталь подарував світові свій перший чавун.
Азовсталь! Це ім’я міцно вплавлене в тисячі кілометрів залізничних шляхів та десятки мостів. З азовстальської сталі будувалися енергетичні об’єкти, торгівельні центри й кораблі, гігантські водні резервуари в пустелі та світові спортивні арени. Вона захищає Венецію від повені у проєкті Мойсей та Україну від чорнобильської радіації в новому арковому саркофазі. З неї зроблена броня нашої військової техніки, а цієї весни сам комбінат став бронею для бійців ЗСУ та полку «Азов», перетворившись на символ стійкості й непохитності української нації.
А ще цехи Азовсталі – це тисячі доль та історій співробітників комбінату, тісно переплетених з виробництвом. Історій минулих та майбутніх. Колись комбінат уже зупинявся через війну та поставав з руїн і попелу. Так буде знову, впевнені азовстальці, які зараз працюють на інших підприємствах Метінвесту.
Вікторія Скідкова
Вікторія Скідкова, машиніст крана механоскладального цеху КРМЗ
– Після навчання в Приазовському державному технічному університеті я шукала роботу за спеціальністю «Промислова енергетика», і мій вибір зупинився на Азовсталі. Так з 2008 року моє життя нерозривно зв’язане з меткомбінатом. Я обіймала посади машиніста котла та машиніста-обхідника котельного устаткування в теплоенергоцентралі Азовсталі.
Мене дуже вразили розміри нашого цеху, однак виникало запитання: «А де ж сам котел?». Виявилося, що він заввишки з п’ятиповерховий будинок. Ще й усе довкола розпечене та крутиться. Я була в захваті! У масштабному цеху, звісно, був і великий колектив, тільки одна зміна – 70 працівників. Кожен зі своїм характером, настроєм, та саме на Азовсталі я навчилася знаходити підхід до людей і з ними взаємодіяти. Зараз підтримую зв’язок зі своїм колективом. На Каметсталь працевлаштувався слюсарем КІП мій колега Сергій Новіков. З ним ми пропрацювали в одній зміні 13 років. Інші роз’їхались у різні куточки України та світу, деякі залишились у Маріуполі.
Азовсталь кожному давав можливості розвиватися, а керівництво підтримувало прагнення до самовдосконалення. Окрім роботи, я була позаштатним викладачем у навчально-виробничому центрі. Моя мрія зараз – повернутися на рідний меткомбінат і продовжити кар’єрний маршрут за спеціальністю з найкращим колективом у світі. Всім азовстальцям передаю привіт, бажаю здоров’я та мирного неба!
Сергій Іванов
Сергій Іванов, начальник складського централізованого господарства управління з закупівель КРМЗ
– Ще студентом влітку на канікулах працював на Азовсталі монтером шляхів у цеху поточного утримання й ремонту колії та сортувальником-здавачем металу в рейкобалковому цеху. Після закінчення навчання у 2007 році, не роздумуючи, знову влаштувався на комбінат. На цей раз різальником холодного металу товстолистового цеху, потім став різальником гарячого металу. Робота йшла легко, і у 2011 році я став начальником дільниці виробництва реквізитів, а у 2016 році – начальником дільниці складання нестандартного обладнання Азовсталі.
Усі найприємніші події в моєму житті пов'язані з Азовсталлю. У нас був чудовий колектив. Разом відзначали свята і проводили багато часу поза роботою. Наприклад, улітку збиралися на природі, а взимку – в кафе на гарячу чашку чаю. Наша команда була дуже згуртованою. Завдяки цьому ми були постійними героями місцевої газети. Перемагали в таких проєктах як «Робочий побут» й «Ощадливе підприємство». Наш колектив був одним з найкращих у впровадженні системи 5С. На Азовсталі я навчився всього, що вмію зараз. А головними навичками, які отримав, стали дисципліна та робота в команді. За це я щиро вдячний.
На жаль, мої колеги роз'їхалися різними містами. Але ми завжди на зв’язку й підтримуємо одне одного навіть на відстані. Багато співробітників влаштувалися на підприємствах Метінвесту. Я мрію, як і багато українців, щоб війна швидше закінчилася, і ми з колегами зустрілися за великим круглим столом після робочої зміни на оновленому вдосконаленому комбінаті Азовсталь.
Анастасія Ікорська
Анастасія Ікорська, головний редактор відділу внутрішніх комунікацій «Метінвест-Промсервісу»
– Упродовж останніх десяти років серпень був для мене особливим місяцем. Саме в цей час Азовсталь святкує першу плавку чавуну, яка поклала початок історії гіганта металургії на березі Азовського моря. Всі ці роки я працювала в управлінні внутрішніх комунікацій Азовсталі – у корпоративній газеті. Цьогоріч святкування й урочисті заходи неможливі – місто окуповано загарбниками.
Чи могла я уявити, що цьогоріч не вийду на Театральну площу Маріуполя разом зі своїми колегами, щоб привітати одне одного з цим святом? Ні. Але все одно з теплом у серці згадую найкращі моменти, які я провела на своїй професійній батьківщині. Сюди я прийшла ще студенткою четвертого курсу в редакцію корпоративної газети на посаду літературного редактора. Моїми першими героями статей були професіонали своєї справи, які довгі роки працювали на своїх посадах. Вони розповідали про роботу і свій колектив з теплотою та щирою любов’ю. Тоді я не розуміла, як людина може так довго працювати на одному місці й зберігати інтерес до своєї справи. Відповідь мені дав комбінат Азовсталь: можливо, якщо ти на своєму місці!
Між випуском газетних номерів я встигла зустріти свого майбутнього чоловіка, одружитися та народити двох донечок. Ще у 2012 році, перетинаючи прохідні комбінату, він мене побачив та запросив на побачення в незвичний спосіб – відправив паперового листа прямо в мій кабінет через свого колегу. Тож Азовсталь для мене – то не тільки про роботу, а ще й про кохання.
Мою сім’ю комбінат прихистив у перший день війни – в одному з укртиттів ми з діточками та чоловіком пробули десять днів, поки не почали шукати шляхи виїзду з міста. Покидаючи тоді Азовсталь і Маріуполь, я не вірила, що все це реальність… Але згадала цікавий факт: у часи Другої світової війни, коли багато підрозділів комбінату були знищені, газета підприємства припинила своє існування. А в 1947 році, після шестирічної паузи, вийшов новий випуск. Саме тому я зараз вірю, що разом із колегами повернусь у Маріуполь, щоб відбудувати гіганта металургії та випустити новий номер нашої газети.
Олександр Малаховський
Олександр Малаховський, інженер-електронік цеху виробництва окатків Північного ГЗК
– 25 грудня 1995 року я вперше прийшов на Азовсталь. Випало багато снігу, і завод виглядав похмурим, холодним. Проте, потрапивши на дільницю, був приємно здивований запропонованим начальником чаєм із лимоном та теплою бесідою. Я тоді ще навчався на заочному відділенні Академії зв'язку України. Був вражений професіоналізмом співробітників. Це був такий рівень знань, якого не дають у жодному інституті! Хотів блиснути ерудицією в електроніці і я, але мені одразу жартома показали, що багато чого я ще не знаю. Комбінат мені дав багато саме в моїй галузі знань та усвідомлення того, що процес удосконалення безперервний. Нова техніка й технології в автоматизації на Азовсталі впроваджувалися завжди, було цікаво, і це змушувало рухатися вперед.
Комбінат Азовсталь можна назвати лідером за багатьма напрямами. І як лідер він уміє долати будь-які труднощі. Це показав 2014 рік, коли, попри великі проблеми з сировиною та логістикою, комбінат не тільки вистояв, а й продовжив будівництво нової доменної печі № 3. Вона не мала аналогів за рівнем автоматизації та контролерного обладнання. Тому участь у супроводі робіт була корисна і для мене як співробітника експлуатації АСУТП Азовсталі.
А ще для мене Азовсталь завжди був натхненником. За час роботи написав приблизно 15 картин за «участі» комбінату. Писав цехи зовні й усередині, намагався передати характер комбінату, його людей. Здається, мені вдалося розгадати не всі загадки Азовсталі, але те, що це міць, сила та стійкість – у цьому я впевнений!
Мої колеги з дільниці АСУТП доменного цеху Азовсталі зараз перебувають у різних країнах, а п'ятеро працюють на інших підприємствах Метінвесту – на Каметсталі, Інгулецькому та Північному ГЗК. Спілкуємося в месенджерах, обмінюємося фото та новинами. Проте все ж таки не вистачає живого спілкування, спільних заходів поза виробництвом. Багато разів колективом відвідували виставки, театр, футбол, відпочивали на природі, збиралися на свята. Бажаю колишнім колегам-азовстальцям підтримувати всі наші традиції. Я впевнений, що в них та в їхніх родинах буде все гаразд. Азовсталь обов'язково відродиться, без сумнівів.
Максим Нотченко
Максим Нотченко, електромонтер цеху холодної прокатки Запоріжсталі
– Мені вже доводилося тікати від війни вісім років тому. Я приїхав до Маріуполя разом із родиною зі Слов’янська Донецької області з надією на те, що поверну своє життя, яке відібрала війна. Вже через тиждень працював на Азовсталі. Свій перший день тут пам’ятаю так, наче це було вчора. У пам’яті спливає одне слово – турбота. Коли отримав новий спецодяг, фінансову допомогу від співробітників, я зрозумів, що тут буде моя друга родина, тут мене цінують, тут я буду корисним.
З того часу я з удячністю повністю віддавав себе роботі. Це було нескладно в нашому колективі, з сучасним обладнанням. Взагалі, кожен день на рідному підприємстві чогось учив, спогади спливають часто в моїй пам’яті. Азовсталь навчив мене відповідальності, дисциплінованості, впевненості у своїх силах, поселив жагу до пізнання нового. Велике підприємство, де невпинно та стрімко змінювалися технології, модернізувалося обладнання – там було життя! Зараз важко прийняти той факт, що цього вже немає.
Сьогодні я працюю на іншому підприємстві Метінвесту – на Запоріжсталі. Тут так само відчуваю себе корисним. Усе, чого навчився на Азовсталі, одного дня знадобиться й тут. Але найголовніше, що я зрозумів за роки роботи в Маріуполі, – ніколи не треба здаватися. Життя триває, азовстальський дух незламний. Я впевнений, що одного дня ми повернемося до мирного українського Маріуполя та повернемо собі все, що в нас відібрали загарбники. Я бажаю всім азовстальцям міцної віри – в себе та в майбутній Азовсталь. Бо ми єдині, ми – це Україна!
Віталій Стеценко
Віталій Стеценко, електрозварник термообрубувальної дільниці КРМЗ
– Це особливе місце, з яким у моїй сім’ї дуже багато пов’язано. На Азовсталі працювали мої батьки. Тут зустрів нових друзів та свою другу половинку. Ми працювали на одній дільниці, і я допомагав їй носити необхідні для роботи матеріали. Так і почалося наше кохання, а згодом ми одружилися.
На комбінат я прийшов у червні 2017 року учнем на дисковий верстат до цеху механічних випробувань, де різали метал і випробовували його міцність. За три місяці став верстатником широкого профілю, навчився працювати на стрічкопильному верстаті. Для мене Азовсталь відрізняється особливою атмосферою та порядком. Цех був дуже чистий, усе завжди на своїх місцях. Також запам'яталися масштаби підприємства та вразила різноманітність роботи. Азовсталь настільки величезний, що я навіть не побував у всіх цехах.
Зараз я підтримую зв'язок із колегами, але всі ми роз’їхалися. У декого не було можливості виїхати до України – їх вивезли до Ростова. Ми з дружиною виїхали в бік Запоріжжя в березні. Спочатку жили в селищі за 30 км від Маріуполя, потім рушили до Запоріжжя та Кривого Рогу. Зараз я працюю на Метінвест-КРМЗ електрозварювальником ручного зварювання в термообрубувальній дільниці. Дуже сподіваюся, що скоро наші захисники деокупують усі наші українські міста, і ми повернемся додому.
Валентина Ставрулова
Валентина Ставрулова, економіст управління із закупівель КРМЗ
– Деякі з моїх азовстальських колег працевлаштувалися на Запоріжсталі, Каметсталі та у Кривому Розі. Ми регулярно зідзвонюємося, обмінюємося досвідом, який переймаємо в нових колективах, і з теплом згадуємо нашу улюблену роботу на Азовсталі. Мій трудовий шлях на комбінаті розпочався 3 липня 2014 року машиністом компресорних установок. У 2015 році стала правою рукою заступника начальника товстолистового цеху, а потім моя кар’єра продовжилася на посаді економіста у відділі закупівель.
Найприємніший спогад за час роботи на Азовсталі – це перемога в проєкті «Молоді лідери Метінвесту» у 2015 році. Завдяки чому наша команда отримала можливість пройти стажування в Італії. Переймали досвід західних колег і ділилися своїм. Після стажування зробила багато висновків, які будуть мене мотивувати все життя. Один із них – ніколи не варто здаватися й зупинятися на досягнутому. Потрібно завжди йти вперед і вірити в себе та свою команду.
На Азовсталі мені подобалася злагодженість роботи. Кожен співробітник чітко знав, що йому слід робити в будь-якій, навіть у непередбачуваній ситуації. Азовсталь – це сувора дисципліна й робота в команді. Я вважаю, що це ключові якості, які необхідні для продуктивної та високоефективної роботи й намагатимуся привнести цей досвід у роботу на Метінвест-КРМЗ.
Я вірю, що разом зі своїми колегами-азовстальцями ми ще зберемося на новому відбудованому, а головне українському меткомбінаті Азовсталь.
Денис Єгоров
Денис Єгоров, дверевий коксового цеху Запоріжкоксу
– Мій шлях на Азовсталі розпочався одразу після інституту – 8 серпня 2001 року в переддень дня заснування комбінату. Вважаю, що саме тоді почалося моє доросле життя. Декілька років працював у великосортному цеху, але вирішив, що це не моє. Якийсь час навчався корабельній справі, навіть планував «піти в море». Та моя майбутня дружина запевнила, що Азовсталь – це саме те, що мені потрібно. Вона не помилилася.
Своє місце на комбінаті я знайшов у 2004 році, коли став розливником сталі конвертерного цеху. Закохався в цю професію, постійно навчався, вдосконалював навички, став справжнім спеціалістом і працював на користь усього Метінвесту, адже ми виливали сляби – золото для підприємств компанії.
Двадцять років – це майже все моє життя. Я навчився віддано любити свою справу та не боятися будь-якої роботи. Навчився тому, що вихід є з будь-якої ситуації. Колектив став для мене другою родиною. На жаль, зараз я втратив зв’язок зі своїми колегами, але вірю, що вже незабаром буде перемога, до Маріуполя знову повернуться мир і злагода. Я мрію, щоб ми всі знову зустрілися на нашому рідному комбінаті, відновили його та разом створювали нову історію Азовсталі.
Сергій Пісний
Сергій Пісний, машиніст насосних установок збагачувальної фабрики Центрального ГЗК
– Я працював у маріупольскій Тепломережі. Перспектив кар’єрного зростання не було, заробітну плату платили мінімальну. Одного дня у розмові з колегою я сказав, що в мене є бажання змінити місце роботи. Моєму здивуванню не було меж, коли через 10 хвилин зателефонував знайомий і розповів, що на Азовсталі відкрили нову насосну станцію в цеху водопостачання, і там є вакансія за моєю спеціальністю. Це було у 2019 році.
Станція була нова, автоматизована, все обладнання сучасне, і я – новий співробітник, амбітний та креативний. У нас був дружний колектив, з напарницею швидко знайшли спільну мову. Майстри завжди допомагали. Керівники бачили, що я досвідчений і наполегливий, сім років роботи в Тепломережі з трубами й насосами принесли свою користь. Мені подобалася моя робота. З майданчика відкривався гарний вид на море та порт. Азовсталь у моєму серці назавжди. Пишаюся тим, що працював тут до останнього дня роботи комбінату. З гордістю називаю себе азовстальцем. Нещодавно мені телефонували представники аукціону, де продають речі співробітників комбінату, які в них залишилися. У мене збереглася перепустка з Азовсталі, для мене вона дуже цінна – як паспорт. А паспорт азовстальця не продається, це моє особисте!
Я щиро бажаю Азовсталі відродитися, але вже в найкращій версії себе. І сподіваюся, що всі ми – азовстальці – повернемося до міста й відновлюватимемо його. Я точно повернуся, коли Маріуполь звільнять.
Андрій Лєвшин
Андрій Лєвшин, начальник бюро підготовки ремонтів КРМЗ
– Рідним містом для мене є Донецьк, та з 2016 року в Маріуполі ми з сім’єю почали нове життя. Я працевлаштувався майстром у ремонтній службі доменного цеху Азовсталі, а через півтора місяці став начальником відділу підготовки та планування ремонтів доменного виробництва.
У Донецьку я 10 років працював на шахті, тому треба було швидко адаптуватися й вивчати нові процеси. Колеги йшли назустріч, а налагоджений робочий процес заряджав на працю. Мені підпорядковувались 14 осіб, і на нашу долю випала важлива місія – глобальне впровадження програми SAP.
Можна сказати, що колектив Азовсталі не нудьгував. Для саморозвитку нам пропонували навчальні програми та проєкти компанії. Мені найбільше запам’яталась участь у п’ятому сезоні програми «Молоді лідери Метінвесту». Командою ми модернізували обладнання доменної печі й потрапили в фінал, який проходив у Запоріжжі. Було дуже весело та повчально.
Мені подобалась атмосфера Азовсталі. Це окреме місто в місті зі своїми вулицями та проспектами. Дружні «жителі» завжди готові прийти на допомогу. Мрію про якнайшвидшу відбудову Азовсталі, це вже буде сучасний, екологічний комбінат з новітнім обладнанням. А поки нехай кожен азовсталець знайде своє місце та буде щасливим!
Сергій Мірошник
Сергій Мірошник, електромонтер з ремонту та монтажу кабельних ліній цеху мереж та підстанцій ЦГЗК
– Історія мого працевлаштування на Азовсталі почалася у 2019 році та дещо незвична. Я працював електриком у кар’єрі Комсомольського рудоуправління. Мій друг, мешкаючи на вільній українській землі, подав мої документи до Центру кар'єри Метінвесту. Коли з Азовсталі прийшов перший запит з підходящою вакансією, я відмовився, бо металургія не була мені близькою, я хотів влаштуватися в Кривому Розі. Десь через тиждень зателефонували з комбінату, розповіли про умови праці, і я зважився спробувати.
Мене прийняли на посаду електромонтера в цех уловлювання коксохімічного підрозділу. 1 серпня був мій перший робочий день. Працювати було нелегко, але стимулом була гарна заробітна плата й упевненість у завтрашньому дні. Зараз, якщо подумати та усвідомити, як все склалося, то час роботи на Азовсталі згадується з теплотою. Дуже сумую за своїм місцем, колегами… На той час це так не цінувалося. А ось зараз пам’ятаю тільки як усе було чудово.
З дня на день на азовстальському коксохімі мала розпочатися масштабна реконструкція. Вдосконалення виробництва повинно було зменшити викиди шкідливих речовин у повітря. Мали ввести в експлуатацію нове обладнання, перейти на покращений виробничий процес. Усі дуже чекали оновлення, хотіли працювати на новому устаткуванні, але не склалося.
Найцінніше, що залишилося в мене від роботи на Азовсталі, – це розуміння, що потрібно працювати та працювати, як би важко не було. Приносити користь підприємству і країні. Азовстальцям хочу побажати триматися й вірити, що війна закінчиться, а комбінат обов’язково відродиться знову.
Станіслав Бабачанах
Станіслав Бабачанах, інженер з технічного нагляду дирекції з охорони праці, промислової безпеки та екології КРМЗ
– На Азовсталь я потрапив у 2010 році для проходження практики машиністом крана. Згодом працевлаштувався слюсарем-ремонтником у конвертерний цех, далі став машиністом крана. Але моя любов до документообігу допомогла мені у 2016 році перейти в навчально-виробничий центр управління планування та розвитку персоналу. На новій посаді я навчав правилам роботи на висоті азовстальців і працівників сторонніх організацій. До мене приходили дорослі чоловіки, спеціалісти з досвідом, і моє завдання було зацікавити й навчити їх сучасному досвіду безпечного виконання робіт. Це було суттєвим стимулом для постійного саморозвитку.
У 2016-2022 роках разом із представником з охорони праці займалися масштабним проєктом – розробили та реалізували роботу унікального полігону для відпрацювання навичок роботи на висоті й верхолазних робіт з використанням безопорного простору. Для мінімізації людського фактору було закуплено засоби індивідуального та колективного захисту. Записували унікальні відеоуроки для підвищення якості й зацікавленості в навчанні. Задум був чудовий, а реалізація та реальна користь ще кращі, нам вдалося суттєво знизити травматизм під час виконання робіт на висоті!
Комбінат називали «кузнею кадрів», оскільки азовстальці – спеціалісти високого рівня, дуже дисципліновані й завзяті. Я готовий до нової хвилі життя Азовсталі. Якщо будуть відрядження для відбудови меткомбінату, я обов’язково поїду.
Олексій Тараненко
Олексій Тараненко, головний спеціаліст із супроводу SAP комбінату «Каметсталь»
– На Азовсталь мене запросили технічним консультантом служби інжинірингу у 2010 році. Направили до рейкобалкового цеху. Тоді на комбінаті втілювалися нові методики. Зараз це все вже доволі буденно, а тоді тільки починалося. Були залучені консультанти, які надавали свої методики. Комбінат переходив на єдиний стандарт Метінвесту. Це був момент зміни старого на нове, тому було цікаво, щодня новий виклик.
Коли людина переходить на нове місце роботи, в неї є якісь сподівання, особливо до того, як її сприйматиме колектив. Усі мої очікування щодо Азовсталі справдилися! Головною задачею стало планування ремонтів підрозділу – виконував всі необхідні розрахунки, аналізи, графіки. Вже за півтора року мене направили у відрядження до керівної компанії – взяти участь у розробці глобального SAP за напрямом «Ремонти» для всіх активів.
Російська агресія 2014 року зламала плани. З Донецька повернувся до Маріуполя і знов прийшов на Азовсталь. А цього року в мене була вже друга евакуація – до Кам’янського. Тут допомогли колишні колеги – друзі-азовстальці. Дуже вдячний їм! Без цієї підтримки було б дуже складно облаштуватися на новому місці. Ми – ті, хто виїхав з Маріпоуля – всі одне одного тримаємося, допомагаємо. Ранком, коли проходиш через прохідну, часто бачиш своїх. Вітаємося, обіймаємося. Згадую азовстальців з добротою й теплотою. Це великий відрізок життя.
На Азовсталі я йшов через прохідну, де проходив мій батько – це відчуття неможливо оформити у слова. Це позитивні, теплі емоції. Маріупольці, з якими спілкуюсь, всі готові їхати в будь-який момент піднімати комбінат, відбудовувати місто.
Любов Симоненко
Любов Симоненко, економіст управління із закупівель КРМЗ
– Працювати на Азовсталі було суцільною насолодою. Щодня відбувалися приємні події, і я завжди залюбки йшла на роботу. Хоча завдань було дуже багато, тому що ми займалися забезпеченням підприємства, але час пролітав непомітно. На комбінаті я була провідним інженером із закупівель.
Для мене Азовсталь відрізняється специфікою роботи. Там постійно впроваджувалося щось нове, наприклад, нові системи для поліпшення роботи фахівців, завдяки чому ти не стоїш на місці та постійно вчишся нового. Можна сказати, що я досягла рівня професіоналізму у своїй сфері завдяки Азовсталі. Комбінат навчив працювати за вищим пілотажем. Це стосується всього та всіх. Кожен співробітник підтвердить, що «Швидше! Вище! Сильніше!» – це про Азовсталь. Усі поліпшення легко впроваджувалися й активно застосовувалися. Система роботи регулярно вдосконалювалася – як для учня в цеху, так і для керівництва.
Зараз я підтримую зв'язок з усіма своїми колегами і навіть працюю в одному відділі управління із закупівель на Метінвест-КРМЗ із моєю колишньою колегою з Азовсталі. Дуже сподіваюся на якнайшвидше відновлення комбінату та його повернення до родини Метінвесту. Це мрія, яка не дає опустити руки й змушує рухатися далі.
Данило Фодлаш
Данило Фодлаш, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування КРМЗ
– Мій стаж роботи на Азовсталі лише два роки, та за цей період меткомбінат став для мене рідним і подарував безцінний досвід. У 19 років я працевлаштувався в конвертерний цех електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання. Колектив зустрів тепло, і я відразу занурився у виробничий процес.
Наша дільниця позапічної обробки сталі займалась обслуговуванням установок піч-ківш та вакуумування сталі. Азовсталь активно автоматизовував виробництво, участь у цьому значно поліпшила мої навички. На початку 2022 року ми завершили реалізацію першого в Україні проєкту автоматичного заміру товщини шлаку в ковші. Нова система зробила працю підручних сталеварів ефективнішою та безпечнішою. Ми встановлювали спеціальні датчики для заміру товщини шлаку, була проведена дуже велика робота. Це була перемога нашої дільниці й усього комбінату.
Азовсталь – місце постійних змін і чудового колективу. Тонни продукції виготовлялися для експорту, приносили прибуток компанії та валютну виручку нашій країні. Тож зараз, думаю, багато азовстальців і клієнтів дуже очікують на відбудову комбінату. Бажаю, щоб скоріше настав мир та продовжилася історія Азовсталі.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
