Зараз весь цивілізований світ асоціює Україну зі свободою. Ukraine вже не тільки про козаків і пшеницю, тепер наша країна is the Motherland of Freedom. Як виявилося, у нас і монумент відповідний існує – у самому серці Києва. Вже понад 40 років, до речі)))
UPD. До 32-річчя незалежності України Група Метінвест безплатно виготовить сталь для українського тризуба, що замінить радянський герб на київському монументі «Батьківщина-Мати», та стане фінансовим партнером проєкту з реконструкції пам’ятки.
Буремний час російської навали витворив безліч нових творчих концептів – пісень, картин, віршів, стінописів, мемів і гасел. А також наділив ті, що вже існували, свіжим змістом. Тепер ці «оновлені» пам’ятки виступають у сучасному історичному контексті: їх образи, форми та вигляд під час війни набувають іншого значення. Прикладом такого неосимволізму українських культурних надбань минулого є «Батьківщина-мати», монумент Національного музею історії України у Другій світовій війні.
Зроблено українцями
Свого часу «Батьківщина-мати» була справжнім технічним дивом. Щоб створити металеву скульптуру, працювала ціла команда науковців, архітекторів, інженерів і робітників. Спочатку виливали сталь для майбутньої статуї, потім на Київському заводі імені Паризької Комуни виготовляли вже саму конструкцію. На цьому ж етапі долучилися працівники Інституту електрозварювання ім. Патона. Саме вони займалися облицюванням скульптури – послідовно зварювали в суцільну конструкцію сталеві листи 50 см на 50 см. Вражає, що товщина цих швів не перевищувала 1,5 мм, загалом їх було зроблено зо 30 км. На тому ж таки Київському заводі імені Паризької Комуни збиралися частини конструкції – секції по 25-30 тонн заввишки 4 метри. Перевозили сталеві заготовини вночі, щоб не створювати заторів. А для монтажу використовували найбільший в Україні 100-метровий кран.
NaNЗрештою в Києві з’явилася скульптура з винятковими характеристиками: висота – 62 метри (загальна висота з постаментом 102 метри) вага – 450 тонн. До речі, Батьківщина-мати більша за Статую Свободи в Нью-Йорку (45 метрів) і значно перевищує Статую Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро (38 метрів).
А ще наша сталева жінка може пережити 9-бальний землетрус та розрахована на 150 років безпроблемного існування. За час інсталяції вертикальний нахил споруди склав лише один міліметр. Ось що значить made in Ukraine!
Свобода як генетичний код
На теренах інфопростору існує низка зіставлень, порівнянь і псевдорозслідувань про величну скульптуру: навіщо вона стоїть лицем на схід, чому в руках щит і меч, що символізує сталева фігура та купа інших «а може...». Насправді ж «Батьківщина-мати» є тим, що нам зараз найбільше потрібно – уособленням нашої волелюбності, сили й самоідентичності. До речі, такою скульптуру бачив і її «батько», Василь Бородай – на противагу задуму першого автора проєкту, Євгена Вучетича.
Метр радянського монументального мистецтва Євген Вучетич хотів побудувати в Києві черговий канонічний зразок «радянської величі» – на додачу до своїх волгоградського та берлінського пам’ятників. Планувалося, що на постаменті височітиме 80-метрова бронзова з позолотою стела, з якої на рівні грудей «виростає» фігура жінки. Біля підніжжя статуї з рівня 30 метрів мав текти водоспад у Дніпро, а з обох його боків воїни форсували б річку. Однак втілити свою ідею знаний майстер не встиг, і проєкт передали київському скульптору.
Василь Бородай пам'ятник суттєво видозмінив. Так Київ отримав грандіозну сталеву жінку з піднятими вгору щитом і мечем. До речі, на думку авторів, монумент мав символізувати не Батьківщину, а Перемогу. Зауважте, що в такому ракурсі його вигляд є цілком логічним та вмотивованим. Тут доречна і певна суворість обличчя скульптури, і переможне здіймання рук, і навіть зброя. А якщо заглибитись у роздуми, то хіба ж не Перемога є запорукою Свободи?
Які часи, таке й мистецтво
Трохи про нові патріотичні надбання періоду «повномасштабної» та національної творчості з присмаком волелюбності.
У Рівному на вулиці Соборній з’явився мурал «Красавіца терпіти не буде». Його автор – місцевий художник Костянтин Качановський. На стінописі він зобразив українку в національному вбранні зі снайперською гвинтівкою на плечі. Це своєрідна відповідь на закиди президента РФ і його фразу «Нравіца – нє нравіца, тєрпі, мая красавіца». Власне кажучи, наша позиція з цього питання більш ніж зрозуміла. Чого тільки вартий постійний напрям руху російського воєнного корабля, що вже встиг піти, куди послали.
Маріупольський металургійний комбінат Азовсталь – ще один приклад дивовижної затятості нескорених українців, сталевої міцності та витримки. Здається, несамовитий спротив наших воїнів уже перевершив подвиг 300 спартанців. І сьогодні весь світ знає, що Азов – сталь.
Рабів до раю не пускають
Чому питання сенсів і значення скульптури 1981 року народження постало так гостро зараз? Навіщо шукати в архівах і довідниках підтвердження патріотичного запалу українців? Та й чи варто намагатися пояснити нашу феноменальну стійкість у цій війні? Певно, пошук нових змістів у величному монументі потрібен, щоб ми мали свій власний символ стійкості, а світ – чітке ототожнення волелюбної України з чимось конкретним, предметним, монументальним. Як от у США є Статуя Свободи, а в нас – «Батьківщина-мати».
Якщо ж думати трохи ширше, то батьківщина – це місце, де ти по-справжньому вільний, а свобода – це право вибору, як жити. Відмовитися працювати з окупантами. Витрачати заощадження на «броніки» для ЗСУ та донатити волонтерам. Везти гуманітарну допомогу в гарячі точки, забувши про страх. Виходити на мітинги, коли на тебе націлені автомати загарбників. Захищати рідну землю до останнього подиху. Ось що таке наша Свобода. І такій могутній силі українського духу потрібен свій образ-тотем. То чому б ним не стати цій стометровій панянці з Печерська?
#BRAVEUKRAINE: https://youtu.be/tF8oAY3hdTM
