Про інвестиційну стратегію Метінвесту під час війни та головні перешкоди для інвестування розповів керівник офісу генерального директора Групи Метінвест Олександр Водовіз на форумі Forbes Money 2026 у Києві.
Подія об’єднала керівників бізнесів, інвесторів, представників влади та міжнародних фінансових інституцій. Вони говорили про управління капіталом, інвестиції, розвиток бізнесу й можливості для компаній в умовах війни та невизначеності.
Олександр Водовіз узяв участь у панелі «Big Picture. Стратегії найбільших інвесторів країни». До дискусії долучилися керівники Київстару, ОККО та ПУМБ, а також міністр фінансів України Сергій Марченко.
Про інвестиції
До 2022 року Метінвест був одним із найбільших приватних інвесторів в Україні, щороку спрямовуючи близько $1 млрд на розвиток активів.
«Зараз ця цифра значно менше, тому що ми втратили половину бізнесу. В середньому інвестуємо $250-280 млн на рік як у проєкти підтримки, так і стратегічні ініціативи», – сказав Олександр ВОДОВІЗ.
В умовах війни горизонт бізнес-планування Метінвесту скоротився до 2–3 місяців, адже підприємства Групи працюють у прифронтових регіонах. Основні напрями інвестицій – збереження підприємств, підтримання виробничих потужностей та енергетика.
«Ми є найбільшим споживачем електроенергії в Україні – наші потреби становлять близько 1 ГВт, а це більше, ніж потужність одного атомного блока. Тому повністю перейти на альтернативну енергетику для нас нереально. Водночас ми розвиваємо сонячну та газову генерацію як резервне джерело живлення на випадок аварійних відключень, щоб забезпечити безперервну роботу обладнання», – пояснив керівник офісу гендиректора Метінвесту.
Компанія вже встановила на підприємствах газопоршневі електростанції загальною потужністю 29 МВт. У планах – будівництво сонячних електростанцій на 37 МВт.
Пріоритет Метінвесту за кордоном – будівництво заводу з виробництва зеленої сталі в Італії. Країна є основним ринком для Метінвесту, який вже володіє там двома підприємствами.
Проєкт також має завантажити криворізькі гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК), які зараз працюють на 50% потужностей. Метінвест планує виробляти на цих підприємствах HBI – низьковуглецеве гарячебрикетоване залізо – і постачати його на завод в Італії.
«Цей завод – не самоціль. Проєкт створює синергію з українськими ГЗК, які завжди були одним із основних джерел доходу для компанії. Наше завдання – повністю їх завантажити», – додав Олександр Водовіз.
Нещодавно придбаний трубний завод у Румунії також має посилити синергію всередині Групи – через постачання гарячекатаного прокату із української Запоріжсталі та тіснішу інтеграцію активів.
Про бар’єри для інвестування
Утім, реалізацію нових інвестиційних проєктів у ГМК найбільше ускладнюють декілька чинників. Один із них – посилення захисту європейського ринку сталі.
«Сьогодні всі хочуть потрапити на європейський ринок. Але Європа захищається: вводить квоти, діє CBAM [Механізм вуглецевого коригування імпорту]. І ці чинники впливають на наші інвестиційні плани навіть більше, ніж війна», – сказав керівник офісу гендиректора Метінвесту.
Інша перешкода – обмежений доступ до фінансування. Через війну український бізнес відрізаний від міжнародних кредитів, зокрема ресурсів великих банків і фінансових інституцій. Додатковими викликами залишаються комплаєнс-обмеження та ліміти державних банків.
У Метінвесті наголошують: якщо держава визначає енергетику як пріоритет, то має створити й умови для фінансування відповідних проєктів. Наприклад, щоб промисловість могла залучати кошти для розвитку власної генерації – будівництва альтернативних джерел енергії. Для цього потрібно розширити доступ до кредитування, збільшити ліміти держбанків і запровадити механізми страхування воєнних ризиків та гарантій для інвесторів.
Компанія обговорювала питання страхування та гарантій з міністерствами та Нацбанком, проте реальних змін наразі немає. «Великі інвестиції – це доступ до інституціональних інвесторів. Вони прийдуть в Україну тільки тоді, коли буде застрахована хоча б якась частина воєнних ризиків», – підсумував Олександр Водовіз.
