Про те, як у 28 років став ветераном війни, пройшов пекло боїв, отримав поранення і контузію й вже іншим повернувся до цивільного життя – у розмові з учасником бойових дій, працівником Інгулецького ГЗК Метінвесту Іваном Фірсовим.
Найперший висновок, якого дійшов Іван, перебуваючи «на нулі» – це той, що до війни у нього взалалі не було ніяких проблем. Від 2015 року молодий чоловік працював провідним інженером відділу надійності цеху Управління ІнГЗК. Того зловісного 24 лютого ранком звично збирався на роботу, але після перших ракетних вибухів опасіння, яке тримало в напруженні всю країну останніми днями, на жаль підтвердилося. Вже через місяць після початку повномасштабки чоловіка перший раз викликали до військкомату, а за пів року від того мобілізували. Так почалась його служба.
«Навчання я проходив на загальновійськовому полігоні у Черкаському, а перший бойовий досвід отримав на Херсонщині. Наші на той час добре гнали звідти окупантів. Далі був період служби під П’ятихатками, трохи на Карачунах у рідному місті, а на початку грудня нашу частину направили на Донеччину. Найспекотніше було у Благодатному. Там ворог поливав наші позиції щільним вогнем без упину. Саме там я отримав контузію і тяжке осколкове поранення правиці. Дякучи побратимам, які надали мені першу допомогу, я не стік кров’ю. В той день я народився вдруге», – згадує Іван ФІРСОВ.
Рятувати поранену руку з перебитими нервовими закінченнями довелося довго. Над цим працювали фахівці у госпіталях Краматорська, Дніпра, Новомосковська, Рівного. Зрештою воїна направили до столиці, де йому провели надскладну операцію. А далі довгі місяці реабілітації і висновок лікарів – «За станом здоров’я до несення служби непридатний». Іван повернувся додому і почав вчитися жити у нових умовах.
«Після перебування на фронті багато що змінилося в моєму житті: як у фізичному, так і в моральному сенсі. Скажу так - мені рука врятувала життя, бо весь удар прийшовся саме на неї. Наразі вчуся писати лівою, вже можу керувати автомобілем. Старше покоління завжди розповідало про війни й було страшно навіть уявити, що колись таке могло у світі відбуватися. Ніколи не міг подумати, що сам у 28 років стану ветераном війни. Наразі я знаю, що війна – найстрашніша проблема, яка тільки може бути. Це справжнє пекло на землі. Я для себе багато чого переосмислив», – ділиться ветеран.
За словами Івана, найбільше, що підтримувало його дух на фронті – це впевненість у тому, що його чекають вдома і на роботі. Зв’язок з рідними і колегами тримав, як тільки дозволяли умови. Наразі чоловік знову працює на комбінаті, виконує туж саму роботу, що й до війни. Але враховуючи стан здоров’я ветерана, підприємство допомогдо йому організувати дистанційну роботу. Прямо додому доставили оргтехніку та офісні меблі. З колегами інженер тримає постійний зв’язок через корпоративну електронну пошту, чат та телефоном. Вдячний колективу, що з повагою поставилися до його бойового досвіду і не забули, що він хороший фахівець.
На підприємствах Метінвесту чекають на повернення своїх мобілізованих співробітників. Задля найшвидшого фізичного і ментального поверення їх з військового у виробниче середовище розробляються стратегії реінтеграції ветеранів. Вже зараз керівники підприємств проходять перший курс з адаптації ветеранів до мирного життя – «Герої поруч».
