На картинах різних епох завжди є “мітки часу” — предмети, що безпомилково підкажуть, коли з'явилося зображення. Цей малюнок ви легко знайдете на мапі століть біля позначки ХХІ — за вітрячками електростанцій. Щоправда, перші вдалі спроби під'єднати вітер до мережі здійснили ще в 1887 році. Тоді винахідник навіть запропонував поділитися надлишком електроенергії. Але ідея не знайшла шанувальників — про вітрові електростанції забули на багато десятиліть.

Сучасна вітроенергетика почалася в 1980-х з електростанцій на пів сотні кіловат. Їх масове будівництво припало на середину 2000-х. Тоді щороку в степах і на морських узбережжях виростали цілі вітряні парки з потужністю на десятки мегават. Сьогодні їх білі мачти можна зустріти в будь-якому куточку планети. 

Сталь Метінвесту стала в нагоді й у вітроенергетиці. Вежі «Першої вітрової електростанції» в Казахстані зроблені з вуглецевої і низьколегованої сталі товстолистового прокату Метінвесту. А міцність фундаменту вітропарку на грецькому острові Петалас забезпечують 500 тонн нашої арматури. Виробникам веж і гондол для вітроустановок Метінвест постачає прокат шириною до 3300 мм і товщиною до 200 мм. Весь матеріал — сталевий лист класу міцності S355. Значну частину продукції випускає італійський Trametal. Про своїх Метінвест також не забуває: компанія постачає сталь для будівництва трьох великих вітроелектростанцій в Україні. Тож скоро і в наших степах будуть рясно рости вітрячки.