Разом не лише вдома, а й на роботі. У колективах об’єднаного ГЗК працюють не лише колеги, а й цілі родини. Розповідаємо про подружжя з криворізьких гірничо-збагачувальних комбінатів Метінвесту, які багато років працюють разом на одному підприємстві, долають щоденні виробничі та життєві виклики, невтомно підтримують одне одного та доводять: справжня сім’я – це про взаємну повагу і спільні інтереси.
Союзу Володимира і Лесі Данилюк не один десяток років. І вже 34 роки подружжя працює на Північному ГЗК. І, до речі, є частиною великої та відомої на комбінаті трудової сім’ї Данилюків. Леся Володимирівна – оператор пульта керування на дільниці збагачення руди РЗФ-1. Цій же фабриці віддав багато років праці Володимир Володимирович.
Після багаторічної роботи майстром зміни Володимира Данилюка запросили, враховуючи його великий досвід і хист до спілкування, до штату викладачів підприємства. Тепер він зосереджений на тому, щоб просто й зрозуміло пояснювати нюанси процесу збагачення новачкам.
– Міцна сім’я? Це, в першу чергу, про підтримку в будь-якій ситуації. В житті буває всяке, але сім’я – це тил, це місце сили, де тебе обов’язково підтримають, приймуть, допоможуть, надихнуть, – каже Володимир ДАНИЛЮК. – І це проявляється і в глобальних якихось життєвих речах, і в звичайних побутових дрібницях. Нам пощастило зустріти одне одного.
Для Лесі Данилюк міцна сім’я – це бути завжди поряд. І в будні, і у вихідні. Поважати рішення одне одного, бути на сто відсотків впевненим у партнері.
– Звісно, сімейні стосунки – це невтомна праця. Рік у рік, день у день, – наголошує Леся ДАНИЛЮК. – Якийсь час ми працювали поряд на фабриці, але це не заважало нам, ми не набридали одне одному, навпаки, відчували поруч підтримку близької людини, допомагали порадами, жартували. І завжди у нас зберігалося розуміння з пів слова. Це дуже цінно! Тим паче це важливо зараз, під час війни і випробувань.
Уся родина Павлічуків – Олена, Сергій і їхній син Максим – працює на Інгулецькому ГЗК. Подружжя і познайомилось на комбінаті: Сергій тут вже працював, а Олена приїздила на навчальні курси. Так зблизились і одружились – разом вони вже майже тридцять років. Олена Павлічук – провідний інженер з постачання. Каже, що завжди пишалася чоловіком, його скромністю і майстерністю. Де б він за роки кар’єри на комбінаті не працював – газоелектрозварником, слюсарем, підривником – він завжди мав авторитет та бездоганну репутацію професіонала високого рівня. Зараз Сергій Миколайович працює на вибуховій дільниці. Перейшов сюди недавно, дещо пізніше за сина Максима, який прийшов на комбінат два роки тому. Тож молоде покоління на початках допомагало старшому в опануванні нюансів справи.
– До речі, сина Максима було «посвячено» в інгульчани, ще коли йому було п’ять років – тоді він випадково потрапив на обкладинку «Інгулецького вісника» у випуск про табір «Альбатрос», – розповідає берегиня сім’ї Олена ПАВЛІЧУК. – Ми його так і спрямовували в житті – щоб він навчався в коледжі і прийшов працювати на комбінат. Зараз він паралельно закінчує бакалаврат, буде захищатися. Має плани розвитку – навчається, щоб отримати 5-й розряд. Пишаємося ним і раді, що ми всі разом на комбінаті.
У гірничо-транспортному цеху № 2 Центрального ГЗК працює родина Кращенко. Голова родини Павло Іванович зайнятий в ремонтних майстернях – він слюсар з ремонту колісних транспортних засобів шостого розряду. Його супутниця Любов Василівна – інженер-технолог в техбюро. Син подружжя Олександр працює наразі на посаді начальника дільниці з експлуатації СКЗ і палива.
– Для мене наша родина – це головна в житті опора і натхнення. Ми разом і день кожний зустрічаємо, і нову зміну на роботі. Виробничі завдання, побутові справи, на вихідних – городні клопоти. Я на комбінаті 20 років, але навчатися завжди є чого, – говорить Павло КРАЩЕНКО. – Ми з дружиною любимо відпочинок у горах, тому стараємося кожного року виїхати на Західну Україну: походити гірськими стежками, помилуватися природою, побути вдвох, відволіктися... Це добре освіжає взаємини.
– Ми на роботі і не пересікаємось, – зауважує Любов КРАЩЕНКО. – Тож вона ніяк не заважає стосункам. У мене п’ятиденка, у чоловіка – змінний графік. Стараємося, щоб ані робота, ані сімейні справи не перетиналися і не заважали одне одному. Тепер і син з нами, приєднується до вечірніх розмов «за роботу». Він розумний, справляється, отже, наша родина має гідних наступників.
Такі родини – справжня цінність об’єднаного ГЗК Метінвесту. Вони не лише сумлінно працюють, а й власним прикладом показують, що взаємоповага, підтримка та єдність залишаються важливими і в колективі, і в сімейному житті.
