Ворожа атака 11 серпня 2026 року забрала вісім життів співробітників Запоріжсталі. Серед жертв росії – Ігор Боцманов, слюсар-ремонтник доменного цеху. Його згадують як добру, відповідальну людину, на яку можна було покластися і з якою завжди легко було знайти спільну мову.
Одразу після завершення навчання у Запорізькому професійному ліцеї Ігор почав працювати на Запоріжсталі, якому присвятив 15 років. Спочатку опанував професію машиніста конвеєра, а згодом став слюсарем-ремонтником. Він не просто сумлінно робив свою роботу – йому довіряли керівництво бригадою, де його поважали та дослухалися до його думки.
За цей час Ігор добре зарекомендував себе серед колег. Олександр ЛІСОВИЙ, механік доменного цеху, який багато років працював разом із ним, говорить про нього як про людину, на яку можна було розраховувати завжди, бо він точно не підведе:
«Ігор був доброю людиною, а як працівник – відповідальним, надійним. Він багато років працював в колективі слюсарів-ремонтників, згодом став бригадиром і очолив свою команду. Разом вони працювали злагоджено й якісно, завжди підтримували одне одного».
Дмитро Чураков, електрогазозварник доменного цеху, добре знав захоплення Ігоря автівками. Ігор з любов’ю доглядав за ними, сам ремонтував і полірував. Мав кілька автівок, якими опікувався: спочатку дідусів «Жигуль», потім батькову машину, а згодом власну. Любив, щоб усе було справним і доглянутим.
Та найбільше місця в його житті і серці займала родина. Кохана, донька та маленький син були його світом. Після роботи Ігор поспішав додому, а вихідні проводив із сім’єю: прогулянки парком, поїздки на дачу чи маленькі мандрівки вихідного дня – Ігор був легким на підйом і не марнував жодної можливості провести час з близькими. Батьків теж підбадьорював та допомагав. Складалося враження, що йому на всі справи вистачає сил, оптимізму та енергії.
«Син цього року пішов у перший клас, а донька – у третій. Ігор був добрим та уважним батьком. З роботи він завжди поспішав додому: родина для нього була на першому місці, вони були дуже дружні. Взагалі Ігор був щирим і дуже позитивним – думаю, саме цим і завойовував прихильність людей», – розповідає родич Ігоря Валерій БУРКОВ, який працював з ним в одній бригаді і 11 серпня отримав важкі поранення внаслідок страшної атаки росіян на підприємство.
Колеги та друзі пам’ятають Ігоря як людину, яка легко знаходила спільну мову з іншими. На прощання з ним прийшло багато близьких, друзів та колег, які хотіли гідно вшанувати його пам'ять та провести Ігоря Боцманова в останню путь.
Комбінат залишається поруч із родиною загиблого запоріжсталівця та надає необхідну допомогу і підтримку.
Пам'ять про Ігоря Боцманова – як про щиросердну людину, надійного колегу, уважного і впевненого професіонала – назавжди залишиться в серцях запоріжсталівської родини.
