Чорнобиль – це трагедія на паузі. 39 років тому близько 240 тисяч людей героїчно зупинили її в самому зародку. А всього з моменту після трагедії було залучено понад 600 тисяч ліквідаторів. У 2019-му сталь Метінвесту надійно відгородила світ від радіаційної загрози, однак під час повномасштабної війни російський дрон пошкодив захисний конфайнмент. Розповідаємо про історію укриття, наслідки удару та реальний стан речей довкола четвертого реактора.
До подій 1986 року не був готовий ніхто. Тому рекордні 206 днів на будівництво першого саркофага над четвертим енергоблоком ЧАЕС – майже диво. Обіцяний запас міцності укриття – 20-40 років. Але вже в середині 90-х стало зрозуміло, що захисна споруда поступово руйнується під дією випромінювання. Потрібно було шукати інше рішення. Відтак у 2004-му Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проєктування і створення нового саркофага.
До справи долучилися 40 країн-донорів, які розробляли й фінансували проєкт. Будівництво довірили французькому консорціуму NOVARKA. Нова споруда мала накрити старий саркофаг, щоб захистити його від впливу зовнішніх умов та утримувати радіоактивні матеріали. Найкраще для цього завдання підходила сталь, яку замовили у професіоналів Метінвесту.
БУДІВНИЦТВО
Металурги успішно впоралися з непростим завданням. Спеціалісти комбінату Азовсталь розробили й поставили 2 000 тонн особливої сталі. Вона мала підвищену ударну в'язкість та стійкість до агресивного середовища. Ще 13 300 тонн італійська будівельна компанія CIMOLAI – спеціальний підрядник NOVARKA – отримала від Metinvest Trametal.
Вибір металу для саркофага став одним з найвідповідальніших моментів, адже конструкція має працювати безперебійно, захищаючи від радіації. Історія не знала важливішого тендера з вибору металу: для жодного судна, автомобіля чи літака не підбирали матеріал настільки ретельно, бо йшлося про безпеку й життя мільйонів людей.
— Юрій РИЖЕНКОВ, генеральний директор Групи МетінвестПідготовчі роботи стартували у 2010 році. Поки будівельники розчищали й готували монтажну зону, італійські майстри збирали перші конструкції титанічного об’єкта. За задумом архітекторів, розмір Нового безпечного конфайнменту сягав 165 метрів завдовжки, 258 метрів завширшки та 108 метрів заввишки. Щоб доправити його елементи в Україну, знадобилося 18 кораблів і 2 500 вантажівок.
Саме будівництво Укриття-2 стартувало в листопаді 2012. На всіх етапах на об’єкті працювало майже 3 000 фахівців. Вести роботи над реактором було небезпечно, тому арку монтували осторонь, а потім готову споруду по рейках «накотили» на старий саркофаг.
Як виявилося, конфайнмент став дуже правильним і своєчасним рішенням, адже в лютому 2013-го над машинним залом енергоблока обвалилося декілька захисних плит. На щастя, суттєвого витоку радіації не сталося, тож у 2016 році найбільшу пересувну конструкцію в сучасній історії успішно встановили.
ОСТАННІ ШТРИХИ
Протягом наступних трьох років тривав складний процес налаштування всіх систем і навчання персоналу конфайнменту. У квітні 2019-го новий саркофаг вдало пройшов пробну експлуатацію, а 10 липня урочисто розпочав свою роботу, яка мала тривати щонайменше 70 років. Уже за кілька місяців стало ясно, що споруда варта кожного з 1,5 млрд євро, вкладених у її будівництво, бо протягом цього часу рівень радіації знизився вдесятеро – як поруч зі старим «Укриттям», так і за межами Нового безпечного конфайнменту.
ЦИФРИ ТА ФАКТИ
Конструкція НБК здатна витримати шестибальний землетрус, перепад температур від -43 до +45 °С і торнадо 3 класу швидкістю 70-93 м/с.
Арка має висоту 108 метрів, що дорівнює 35-поверховому будинку та накриває площу 12 футбольних полів. А під її куполом легко б розмістилася єгипетська Червона піраміда, кілька Пізанських веж чи цілий Нотр-Дам де Парі.
На будівництво Укриття-2 пішло 25 000 тонн сталевих конструкцій, а разом з усім обладнанням її маса становить 36 000 тонн. Для порівняння: такої кількості металу вистачило б на три Ейфелеві вежі. Показово, що понад половину з нього виготовили підприємства Метінвесту.
Для підготовки будівництва з місця монтажу вивезли понад 55 000 кубометрів твердих радіоактивних відходів.
З 3 000 осіб, які споруджували арку, 2 000 були українцями. Ба більше – половина з них постійно знаходилися на майданчику.
Під час експерименту один з компресорів НБК вийшов з ладу, через що тиск на покрівлю сягнув 24 кілоньютони (2 447,32 кг). Але споруда витримала – попри те, що номінально була розрахована лише на 10 kN.
НА ВОЛОСИНІ
У 2022 році Зона відчуження стала однією з перших територій, окупованих рф. 24 лютого, здіймаючи тонни радіоактивного пилу, колона ворожої техніки прорвалася через пропускний пункт Паришів. Уже о 15:30 вона заблокувала адміністративно-побутовий комплекс ЧАЕС. 178 українських військових, які знаходилися на об’єкті, були змушені скласти зброю – бойові дії на об’єкті могли призвести до непоправних наслідків.
Протягом наступного місяця світ неодноразово був на волосині від радіаційної катастрофи. Через дії загарбників станція була знеструмлена – це загрожувало втратою контролю над системами безпеки. А постійний рух техніки та спроби окопатися в Рудому лісі підняли дозу випромінювання на поверхні до 3 мілірентгенів, що в 100 раз перевищує санітарну норму.
Ось приїхали ці російські військові й почали копати. Дістали все, що було закопане. Якби це не були окупанти, я б сказав «бідні вони люди».
— Володимир ОЛЕКСІЄНКО, керівник Чорнобильського культурно-інформаційного центруЗрештою, у протистоянні росіян і плутонію переміг плутоній: окупанти відступили, світ зітхнув з полегшенням, а 3 квітня на фоні сталевого конфайнменту знову замайорів український стяг.
ЗЛОЧИН ПРОТИ ЛЮДСТВА
14 лютого 2025 року новинні пабліки сколихнула страшна новина: під час чергового обстрілу російський дрон з фугасною бойовою частиною пошкодив сталевий саркофаг.
Можна лише уявити, що трапилося б, якби вогонь дістався реактора. Адже він досі зберігає 200 тонн залишків ядерного палива, 43 000 кубометрів високорадіоактивних відходів і 4 тонни радіоактивного пилу. На щастя, сталь Метінвесту виконала своє завдання – хоча й не так, як планували творці конфайнменту.
ЩО ДАЛІ?
Ліквідацію пожежі ускладнило те, що в укритті підтримувався тиск, значно нижчий за атмосферний. Завдяки цьому в разі пошкодження радіоактивні частинки мали залишитися всередині, мінімізуючи вплив на довкілля. Те саме трапилося і з вогнем: під час розгерметизації його втягло всередину, тому деякі місця тліли аж до 25 лютого.
За словами фахівців, радіаційний фон після події не зазнав суттєвих змін. Однак питання безпеки залишається відкритим. Ця ситуація вкотре довела: агресія РФ не тільки щодня руйнує українські міста, а й становить реальну загрозу для безпеки всієї Європи.
