Добре, коли мрії збуваються. Хай навіть довелося чекати 80 років. Для міста з тисячолітньою історією цей час — наче мить. Об'єднати Володимирську гірку з Хрещатим парком хотіли давно. В архівах зберігся проєкт Урядового центру Києва 1934 року, де зображений віадук через Володимирський узвіз. Ми не знаємо точно, яким планували його архітектори, але версія 2019 року варта очікувань цілого міста.

Велосипедно-пішохідний міст завдовжки 216 метрів має звивисте полотно: кожен вигин — це оглядовий майданчик. Тут ширина доріжки змінюється з 6 до 14 метрів. Звідси можна побачити Європейську площу, Поділ, Лівий берег, Дніпро і північні райони міста. Скляні перильні огородження та прозорі ділянки покриття — оригінальний дизайнерський прийом, що перетворив споруду на інста-локацію. Щодня тисячі відвідувачів фотографуються на скляних “вікнах” у підлозі.

Збоку міст нагадує стрічку, яка застигла в повітрі, спираючись на київські пагорби. Цю витонченість підкреслюють дві полегшені центральні опори заввишки 22 та 32 метри. Але зовнішня легкість — майстерна ілюзія архітекторів, сама конструкція міцна і надійна. При будівництві Володимирського мосту використали 700 тонн сталі Метінвесту. Листи марки S420 NL1 завтовшки від 8 до 55 мм виготовили на маріупольському комбінаті Азовсталь.