Апаратник вуглезбагачення Олександр ДИКИЙ належить до того типу людей, які мало говорять, проте багато роблять. За свою історію роботи на ЗФ «Свято-Варваринська» він зробив не один десяток пропозицій, які принесли економічний ефект у сотні тисяч доларів. Цьогорч фахівець отримав найвищу корпоративну нагороду компанії – «Золоту Зірку Метінвесту».
Коли після школи юний Олександр вступив до Донецького індустріального технікуму, він не думав про трудові подвиги та кар’єрне зростання. Як і багато молодих людей Донбасу, вибрав вугільну промисловість, тому що ця робота давала стабільний заробіток та впевненість у майбутньому.
– Я починав свою трудову діяльність на збагачувальній фабриці шахти імені Димитрова. Потім вирішив перейти на більш перспективне підприємство. Свято-Варваринська приваблювала добрими умовами роботи та вищою зарплатою. Досвід у мене вже накопичився достатній, щоб без страху влитися у новий колектив відділення флотації. У мої обов’язки входить контроль процесів збагачення та стеження за вимірювальними приладами. Обслуговую гідрокласифікатори, – згадує Олександр.
За дванадцять років роботи на фабриці він освоїв усі спеціальності основного виробництва та став одним із найперспективніших працівників технологічної зміни. На цей час фахівець поєднує роботу чергового слюсаря зі своєю основною діяльністю. Був період, коли Олександр виконував обов’язки майстра зміни, тому набув ще й управлінських навичок.
– Наразі людей не вистачає, доводиться виконувати кілька операцій одночасно. Наприклад, я працюю на двох модулях. Це гідрокласифікація з периферійним обладнанням та декантерні центрифуги, дугові сита, гідроциклони, високочастотні гуркоти та флотаційні колони. Іноді буває тяжко, але це тимчасово. У важкі часи треба підтримувати підприємство та країну, – каже Олександр.
Крім своїх безпосередніх обов’язків, спеціаліст бере активну участь у системі подання пропозицій. Він є лідером реалізованого проєкту з пошуку та переходу флотаційного відділення на роботу з новим реагентом-спінювачем. А також проєкту зі встановлення та налагодження додаткових дугових сит, ефект від реалізації якого у 2023 році становив 420 тис. $.
За роки роботи Олександр став наставником для багатьох робітників основного виробництва. Своїм прикладом він мотивував новачків до професійного зростання та освоєння нових навичок. Та він і сам не зупиняється на досягнутому. Бере активну участь у програмі «Безпечний робочий простір». Є членом команди переоцінки ризиків на дільницях збагачувальної фабрики.
За трудові досягнення був нагороджений знаком «Шахтарська гвардія» та почесною грамотою збагачувальної фабрики. Але, як каже сам Олександр, працює він не за нагороди. Просто за складом характеру не може залишатися байдужим.
– Олександр – один із найдосвідченіших працівників фабрики, – характеризує фахівця начальник технологічної зміни Андрій УСКО. – Відповідальність, увага до деталей, глибоке знання виробничих процесів – ці навички допомагають йому приймати рішення у найскладніших ситуаціях. Ще одна відмінна риса – суворе дотримання правил техніки безпеки. Він ніколи не дозволяє собі недбалості та стежить за рештою членів колективу.
Після роботи Олександр поспішає додому, щоб допомогти літнім батькам. Нині він несе відповідальність за всю родину, доки брати воюють. З початку війни Олександр став волонтером, активно допомагає людям похилого віку, привозить їм продукти. Також неодноразово надавав допомогу переселенцям, доставляв одяг та продукти до пункту збирання для переселенців у своєму рідному Мирнограді.
І навіть обстріли міста, що наразі почастішали, його не лякають. Олександр зізнається, що робота допомагає пережити важкі воєнні часи. Улюблена справа рятує від панічних атак, адже на виробництві нудьгувати ніколи. Потрібно працювати на оборону країни та вірити у перемогу.
– Для мене була повною несподіванкою звістка про таку високу нагороду. Дуже приємно, що моя праця оцінена. Дана перемога – це внесок всього колективу у спільну справу. Адже наодинці я не зміг би здійснити свої ідеї. Свій трудовий успіх хочу присвятити своїм братам. Вони зараз воюють на Донецькому напрямку. Моя найбільша мрія – щоб хлопці повернулися живими та здоровими. На жаль, молодший брат зник безвісти. Але моя сім’я не втрачає надії, що його відшукають, – каже Олександр.
