Про плани Метінвесту збільшити випуск сталі у 2026 році, дефіцит металобрухту та умови переходу України на низьковуглецеве виробництво електросталі розповів в інтерв’ю виданню The Page генеральний директор компанії Метінвест-Ресурс Іван Ковалевський.

– Пане Ковалевський, ви анонсували плани Групи Метінвест на 2026 рік збільшити виплавку сталі на 300-500 тисяч тонн, зокрема за рахунок споживання металобрухту. Можна трохи детальніше: йдеться про збільшення закупівлі брухту на внутрішньому ринку чи про імпорт?

– Основне джерело металобрухту для металургійних активів Групи – це, безумовно, внутрішній ринок України. Тому плануємо максимально використовувати його потенціал задля забезпечення потреб наших підприємств, враховуючи ті можливості, які, зокрема, залежатимуть від кон’юнктури ринку.

Ціни на брухт залежатимуть від кон'юнктури ринку. А він буде дефіцитним

– Чи може Метінвест збільшити закупівельні ціни на брухт?

– Саме відштовхуючись від кон’юнктури ринку, яка складається на той чи інший період часу, зважаючи на всі основні її фактори впливу, включно з сезонними, будується наша цінова політика, яка, звісно ж, передбачає як періоди зниження, так і періоди зростання закупівельних цін. Наразі прогнозуємо, що наступного року ринок брухту буде дефіцитним.

– Чи готові заводи й комбінати Групи до інтенсифікації споживання брухту?

– Обсяги споживання брухту залежать від виробничих потреб/програм кожного з підприємств. Останніми роками, на жаль, дуже часто наші підприємства вимушені корегувати або зменшувати виробничі програми чи збільшувати частку чавуну у виробничому процесі сталі, працюючи «з колес» через нестачу металобрухту. Це впливає не тільки на технологічні процеси.

Таким чином, звісно, наші підприємства зацікавлені в отриманні якнайбільшої кількості якісного металобрухту не тільки для задоволення їхніх 100% поточних виробничих потреб, а й задля формування необхідного технологічного виробничого запасу для забезпечення безперервності виробництва навіть у найкритичніші чи форс-мажорні моменти.

До того ж треба наголосити й на тому факті, що за період війни в Україні значно скоротилася територія брухтозаготівлі: частина територій тимчасово вийшла з-під контролю держави, а частина забруднена мінами та іншими боєприпасами чи перебуває під постійними обстрілами, що унеможливлює збір металобрухту.

На жаль, втрачено контроль над частиною найбільш промислово розвинених регіонів країни, які давали значну частку металобрухту.

Коли з'являться нові електропечі для сталі та що цьому заважає

– Які підприємства Групи зараз використовують металобрухт як головне чи вагоме джерело сировини для випуску сталі?

– Для обидвох наших основних металургійних активів – «Каметсталі» та спільного підприємства «Запоріжсталь» – металобрухт є стратегічною сировиною, без якої сьогодні неможливо витримати технологію виробництва сталі.

– Чи планується їхня модернізація чи впровадження технологій виплавки сталі з металобрухту на інших підприємствах?

– Наразі є декілька варіантів стратегії модернізації металургійних виробничих потужностей Групи. З огляду на політику декарбонізації, що активно впроваджується у світі й, зокрема в країнах ЄС, один із найперспективніших не лише для Групи, а й для країни загалом – це переорієнтація металургійних активів Групи на виробництво електросталі.

Зокрема, цей варіант передбачає введення в дію електродугових печей для виплавки сталі потужністю 3,5-3,8 млн тонн на рік. Для таких печей потрібно в рази більше металобрухту, ніж для традиційної технології конвертерного виробництва сталі. У разі втілення цього проєкту споживання металобрухту на внутрішньому ринку суттєво зростатиме.

Вже зараз досить гостро стоїть питання недостатнього забезпечення наших підприємств металобрухтом. Відсутність чіткої державної політики щодо обмеження експорту та максимального перероблення брухту всередині України значно знизить шанси на будівництво нових електросталеплавильних потужностей в Україні. Адже за відсутності в достатньому обсязі основної сировини – металобрухту, яка щороку вимиватиметься в значних обсягах із внутрішнього ринку України, реалізація таких проєктів стане просто неможливою.

Сьогодні металобрухт використовується у виплавці кожної тонни сталі на підприємствах Групи.

Метінвест готовий купувати мілітарний брухт – але є умови

– Чи стане колись військовий брухт – знищена військова техніка, гільзи від снарядів тощо – значним джерелом сировини для виробництва? Яка собівартість такого перероблення «мечів на орала» порівняно з цивільним брухтом?

– Ми, звичайно, ставимося до цього сегменту ринку як до важливого для нас джерела надходження металобрухту. Його роль і обсяги в загальному споживанні наших підприємств будуть тільки зростати найближчими місяцями й навіть роками.

Металургійні активи Групи готові розглядати придбання партій військового металобрухту, який відповідатиме нашим вимогам за своїми якісними характеристиками. Та, що надважливо, відповідатиме найвищим вимогам охорони праці, зокрема щодо його вибухобезпечності, адже від цього залежить життя та здоров’я людей, а також збереження виробничих потужностей наших підприємств.