Ради пенсіонерів Північного, Центрального та Інгулецького ГЗК провели святкові зустрічі, де привітали 64-х поважних ювілярів – колишніх працівників гірничодобувних підприємств.
Нагадаємо, що з цього року на ГЗК започатковано нову традицію – відзначати ювілярів-довгожителів, яким виповнилось 80, 90, 95 або 100 років – працівників, які у свій час брали участь у становленні та розвитку комбінатів, працювали багато років та були учасниками впровадження вагомих проєктів, дотичними до значних професійних здобутків.
Гостями проведених урочистих зустрічей стали голови первинних організацій ПМГУ, представники адміністрації ГЗК та Благодійного фонду «Поважний вік». Кожен ювіляр отримав від компанії і Благодійного фонду подарунковий сертифікат до мережі магазинів «АТБ», а тим, хто не зміг бути присутнім на заході, заохочення передали за згодою через рідних.
– Ця традиція в компанії – ще одна можливість подякувати нашим старшим мудрим колегам, творцям історії комбінатів, свідкам тогочасних рекордів та важливих перемог, наполегливим професіоналам, вірним своїй справі. Наші пенсіонери заслуговують найтепліших слів та найщирішої вдячності за внесок у становлення та розвиток наших комбінатів. Міцного здоров’я цим золотим людям, спокійних років життя, мирного неба та якнайскорішої перемоги, - привітав ювілярів директор з персоналу та соціальних питань ГЗК Метінвесту Андрій ЩЕРБАК.
«Нас так гарно вітали!»
На Північному захід провели в укритті музею. Музичний супровід заходу організував творчий колектив «Північанка». Ведуча зустрічі, завідуюча музею трудової слави Північного ГЗК Тетяна ШЕЛУДЬКО, розповіла:
– Цього разу ми вітали 32 пенсіонерів Північного – ювілярів квітня, травня та червня. На захід особисто змогли прийти шістнадцятеро, замість десятьох прийшли їхні діти, а ще шістьох ювілярів ми за згодою привітали у них вдома. Усіх їх об’єднує спільна трудова біографія – багаторічна робота на комбінаті. Вкотре переконалась: такі зустрічі дуже потрібні людям, бо це для них знак, що їх пам’ятають, це прояв вдячності та пошани до їхньої праці, зусиль та здобутків, багаторічної вірності гірничій справі.
Серед гостей зустрічі – Валентина ЛЕВЧЕНКО, яка у травні 2025-го відзначила свій 90-річний ювілей. На Північному ювілярка працювала старшим комірником в цеху з виробництва окатків № 2.
– Запрошення на зустріч стало великою несподіванкою для мене, – говорить Валентина Юхимівна. – Сколихнула дуже багато спогадів про молоді роки життя та праці. Все було так гарно! Дуже мені сподобалось. У 90 років так важливо усвідомити, що про тебе ще пам’ятають, запрошують, дарують подарунки. І такий іменитий хор виступив для нас, такі пісні заспівав! Це все велике щастя для серця. Усім бажаю скорішого миру та здоров’я на багато-багато літ. От мені вже 91-й рік пішов, а я все одно ще хочу жити. Секрет довголіття один – плекати свою душу, бути добрим для людей.
«Приємно, що не забувають»
На Інгулецькому комбінаті поздоровили 18-х пенсіонерів-ювілярів. Валерій ТРУНОВ відсвяткував нещодавно свій 80-річний ювілей: 31 рік праці він віддав професії чергового слюсаря, працював на другій рудозбагачувальній фабриці.
– Пам’ятати історію і тих, хто віддав підприємству роки праці, – це правильно, так і має бути, – каже Валерій Георгійович. – Я комбінат свій згадую часто. Завжди любив свою справу, свою професію. Часом не віриться, що стільки років пропрацював. Зараз продовжую слідкувати за новинами. Аякже, коли ти був причетний стільки років… Війна триває, і, на жаль, комбінат наш поки в простої. Але хай він буде ще недовгим, щоб кар’єр, цехи та фабрики знову запрацювали наповну.
«Такі заходи – як ковток свіжого повітря»
Особливий день-зустріч також організували для 14 колишніх працівників - пенсіонерів Центрального ГЗК. З-поміж них – Раїса ОЛЕЙНИК, яка відзначила навесні 80-й день народження. Вона прийшла 1964 року в механозбірний цех ЦГЗК 19-річною дівчиною. Згодом перейшла на фабрику огрудкування машиністом конвеєра, пізніше працювала тут же дозувальником гарячого повернення, а потім – оператором пульта керування. Має в професійному доробку багато вагомих відзнак і 32 роки праці.
– Такі заходи – це як ковток свіжого повітря, – ділиться Раїса Іванівна. – Дуже гарно нас приймали, стільки приємного згадалось, зустріла знайомих колег. Навіть не віриться, що позаду вже стільки років. Я до того любила свою роботу, що на вихідні не хотіла йти. Хоч як важко було дозувальником, але труднощів не помічала. Всі були заряджені на працю, хотіли, щоб наша фабрика була найкращою. Досі сниться інколи, як я працюю. І згадую, як колись нам влаштували на фабрику екскурсію і як я здивувалась, коли хтось із нинішніх працівників мене впізнав. Це було так приємно! Пишаюсь, що маю відношення до історії комбінату. Хай тільки швидше настане мир, щоб всім безпечно жилось й працювалось.
