Українські військові та мирні жителі затиснуті на металургійному комбінаті Азовсталь у Маріуполі. Президент РФ Путін заявив, що нема потреби в штурмі заводу російськими військовими, але віддав наказ про блокаду, щоб, за його словами, «муха не змогла пролетіти». Власник заводу – Група Метінвест – має виробничі потужності по всій Україні. До війни на підприємствах у Маріуполі працювало майже 40 000 осіб; 4 500 працівників Азовсталі  змогли евакуюватись. Минулого року частка Метінвесту у виробництві сталі  в Україні склала 45%. Зараз компанія зосередилась на доставленні допомоги та обладнання українським військовим на передовій.  До етеру CNN приєднується Юрій Риженков – генеральний директор Групи Метінвест.

– Юрію, рада бачити вас у нашій програмі. Перш за все, мені шкода, що ви, ваші працівники та ваша родина має через усе це проходити. Що ви можете розповісти про працівників, мирних жителів, які залишилися на заводі, що зараз оточений російськими військами?

– Добрий день. По-перше, коли почалася війна, ми підготували досить значні запаси їжі та води в бомбосховищах і цехах на заводах, тож деякий час цивільні могли цим користуватися і переважно завдяки цьому виживали. На жаль, все має тенденцію закінчуватися, особливо їжа та предмети першої потреби. І я вважаю, що зараз ситуація там близька до катастрофічної, але, наскільки я розумію, і військові, і мирні жителі, котрі ще залишаються там, не здаються. 

– Вони зараз остання лінія оборони,  здається, це так називається. Юрію, ви говорите про дуже важливе, і я знаю, що ви намагаєтеся надати тим людям  гуманітарну допомогу. Чи ви маєте уявлення про те, які є зараз запаси на заводі, скільки їжі, скільки води. Я знаю, що існують серйозні проблеми з електрикою та зв’язком, але тільки у світлі російської блокади – чи маєте ви хоч якесь уявлення, як довго вони зможуть там протриматися?

– Насправді не дуже, як я вже казав, ми запаслися їжею та водою. За нашою оцінкою цього мало вистачити на 2-3 тижні, але блокада вже більше, ніж 8 тижнів. Тому я не знаю, яка там гуманітарна ситуація, але я впевнений, що це катастрофа. Ми намагаємося вивезти якомога більше людей з міста, у нас є волонтери, які нам допомагають. В основному їздять на маленьких автомобілях й автобусах туди-сюди, вивозячи людей, щоб ми могли запропонувати їм безпечні місця на контрольованій території, надати їм їжу, притулок і деякі предмети першої потреби, а також забезпечити їм хоч якісь комфортні умови. Саме на цьому ми зосередилися останні кілька тижнів.

– Я знаю, що на цьому заводі працювало десять з половиною тисяч осіб, і я згадувала, що  вам відомо про долю 4 тисяч. А що з іншими?

– Ми відкрили гарячу лінію для наших співробітників. Коли хтось виїжджає, то реєструється на гарячій лінії, а потім, залежно від  місця перебування, ми надаємо консультації, де отримати їжу, медичну допомогу, знайти прихисток тощо. Поки, як ви правильно сказали, до нас звернулося лише приблизно 4,5 тис. працівників  Азовсталі. Інші ще не зробили цього, але ми намагаємося максимально розповсюджувати цю інформацію, щоб вони могли зв’язатися з нами, щойно в них  буде така можливість. Сподіваюся, що вони живі, сподіваюся, що з ними все гаразд і, сподіваюся, вони виберуться, і ми забезпечимо їм усі необхідні умови. 

– Президент РФ Путін сказав, що з людьми, які залишаються там – з цивільними та працівниками заводу, якщо вони здадуться, будуть поводитися гідно. Я знаю, що це жахливе запитання, але що ви порадите, якщо вони це бачать, якщо якимось чином вони зможуть отримати зв’язок і це побачити, чи порадите ви їм здатися. 

– Наші співробітники – цивільні, вони не воюють. Вони не можуть здатися, адже вони не військові. Моя їм порада: спробуйте вибратися або на узбережжя Азовського моря, звідки ми зможемо вивезти вас на захід, або аж до Запоріжжя, де ми зможемо  зустріти та подбати про вас. Я не розумію, як цивільні можуть здатися. Але моя порада – їдьте, якщо можете. Якщо це можливо.

– Я хотіла б запитати про військових, тому що, як ми вже говорили, це здається останньою лінією оборони Маріуполя. Як українці ставляться до позиції цих військових? 

– Ми всі дуже пишаємося нашими військовими. Війна є війна, але те, що вони демонструють, є справжнім героїзмом. Звісно, вони самостійно вирішують, що робити далі, ми не можемо їм порадити, але все одно пишаємося ними. Попри все, вони – герої. 

– Інше питання, над яким я думаю, і це може бути дуже важливим. Я знаю, що ви раніше говорили – це досить великий об’єкт, ми говоримо про понад 4 квадратні милі, РФ не буде його використовувати, робітники не будуть працювати на них. Знов таки, якщо росіяни зрештою захоплять цей завод і візьмуть контроль над Маріуполем, чи готові ви до того, що цей об’єкт використовуватиметься для російських цілей? Я знаю, що наразі ви надали підтримку українським військовим.

– Ми вже говорили, і наші акціонери, і компанія заявили про те, що ми не будемо працювати в умовах російської окупації.  Наші підприємства не працюватимуть в умовах російської окупації, ми не будемо контролювати цю роботу, не будемо забезпечувати цю роботу. Звісно, росіяни можуть спробувати перезапустити заводи. Отже, давайте подивимося, чи зможуть вони з цим впоратися. Я дуже сумніваюся. Але, чесно кажучи, я все ще вірю, що Україна зможе повернути Маріуполь, і ми відновимо ці заводи, і вони будуть працювати в Україні.

– Юрію, вибачте, що питаю, але якби вам поставили ультиматум і йшлося про життя чи смерть ваших працівників, ви б порадили їм працювати, якщо їм накажуть?

– Я думаю, якщо це ситуація життя чи смерті, вони не будуть мати вибору, і їм доведеться працювати, але я хочу сказати, що сумніваюся в тому, що росіяни зможуть відновити роботу цих заводів та вивести їх на значну потужність з тим, що вони мають. Зважаючи на  технічні й ринкові умови, їм буде дуже важко експлуатувати ці підприємства. Наші працівники, хто там залишиться, якщо це врятує їм життя – так, вони працюватимуть, але моя порада їм – їдьте на підконтрольну Україні територію. Виходьте на зв'язок якомога швидше. 

– Поговорімо про відбудову.  Я згадувала про те, наскільки важливі ваші підприємства для експорту сталі та для країни загалом, і відновлення буде вимагати багато роботи. Розкажіть про ваше бачення ролі Метінвесту в цьому процесі. 

– По-перше, це місто Маріуполь, там значно пошкоджена цивільна інфраструктура, тому Метінвест обов’язково братиме участь, допомагаючи людям відновлювати будинки, відновлювати інфраструктуру, місто, і ми допоможемо відновити його роботу. По-друге, це металургійні підприємства, оскільки провели консервацію, щоб уникнути будь-якої технологічної катастрофи. Я вважаю, що ми можемо відновити їх, і відновлення буде двостороннім: з одного боку ми спробуємо відновити наявні технології, але одночасно будемо запускати нові технології, які ми передбачали й анонсували кілька місяців тому. Ми планували провести декарбонізацію, щоб виробляти зелену сталь у Маріуполі, і це все ще планується. І ми віримо в те, що зможемо це зробити, віримо в те, що зробимо це Маріуполі, в Україні.

– Так, нам подобається таке ставлення. Юрію, я знаю, що у вас є діти за кордоном, які навчалися, коли почалася ця війна, тож ви зараз не з ними. І ви лише одна з багатьох сімей, яких війна розділила по різних країнах. Чоловіки залишилися, щоб захищати країну та продовжувати працювати. Що б ви сказали своїм дітям і сім’ям, які зараз розділені?

– Я б сказав дуже просто. Ми тут, щоб перемогти. Перемога прийде в Україну, і тоді сім’ї возз’єднаються. Тримайтеся, ми працюємо над цим, у нас усе вийде.

– Так.  До нових зустрічей. Бережіть себе, Юрію. 

Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.