– Це був час, коли на паузі стояло не тільки виробництво Запоріжсталі, але і життя тисяч його співробітників, зокрема моє. Тоді аби не гаяти час і бути корисним у найскладніші часи я долучився до волонтерського руху молодіжної організації комбінату. Ми допомагали переселенцям з різних регіонів України, постраждалим, дітям. Тоді ж я отримав першу повістку. Без роздумів пішов у військкомат, – розповідає захисник.

Добровольців серед оборонців на той час було чимало, до того ж пріоритет надавався призовникам з військовим досвідом. Тож до однієї з перших хвиль мобілізації Арчі був готовий стати до лав Сил оборони України, але у цьому не було потреби. Тоді запоріжсталівець продовжив волонтерити, і згодом – робити власний внесок у розконсервацію виробництва.

– Цього року навесні я таки долучився до Національної Гвардії України. Зараз я несу службу на Запорізькому напрямку, в одній із напружених точок фронту. Я старший кулеметник, разом зі мною у підрозділі служить мій рідний дядько. Він, до речі, теж працював до повномасштабного вторгнення на Запоріжсталі, у доменному цеху, – поділився Арчі.

Сьогодні чоловіки у лавах НГУ захищають південно-східний напрямок, поділяючи з побратимами усі виклики війни – героїчно, мужньо та стійко.

– Неможливо описати словами те, що доводиться переживати військовослужбовцям. Усе це щодня в новинах бачать українці і весь світ. Ми тримаємося і робимо все, що у наших силах, та навіть більше. Дуже допомагають хлопці та дівчата з молодіжки. Вони завжди відповідають на наші запити, покривають наші потреби, особливо взимку. Психологічно дуже підтримує таке піклування, ми постійно на зв’язку. Наші колеги – наша надійна опора. Я за це їм безмежно вдячний, – каже оборонець.

Після війни, каже запоріжсталівець, буде час великих змін. Але серед іншого Арчі планує повернутися на комбінат, до мирної праці і відновлення України.