HRD Азовсталі Іван Голтвенко поспілкувався з журналістами про порятунок маріупольців зі сховищ металургійного комбінату. У відвертому інтерв’ю представник Метінвесту розповів, що пережили люди за два місяці життя в блокаді та яка роль захисників Азовсталі в захисті життя цивільних мешканців міста.

Іван Голтвенко зустрічав маріупольців, яких вдалося витягти із заблокованих укриттів металургійного комбінату. Директор з персоналу та адміністрації Азовсталі на власні очі побачив, що зробив з мирними жителями міста російський воєнний терор. 

– Вчора стало зрозуміло, що окупанти штурмують Азовсталь. У нас поки немає якоїсь докладної інформації про те, яка ситуація станом на зараз. Але між виходом людей звідти, між «зелених коридорів», усе одно відбувається бомбардування й постійні атаки з моря, з неба – всім доступним озброєнням. У вас є уточнена інформація, в якому стані зараз меткомбінат? Можливо, хтось із ваших працівників, хто вчора зміг евакуюватися звідти, повідомив якісь подробиці? 

– Учора для нас був дуже великий день, як у старій пісні про свято зі сльозами на очах. Наші співробітники, 11 людей, але я сказав би, що всі 156 осіб – це азовстальці. Тому що 60 днів знаходитися в таких умовах, на комбінаті, це дійсно заслуговує на геройство і вони дійсно всі азовстальці. І ті жахи, які розповідали ці люди, змушують мене сказати про те, що це свято зі сльозами на очах. Бо люди розповіли страшніші історії. Про те, що як їх наші військові довели до автобуса, а російська сторона відкрила вогонь, снайпери почали стріляти по військових і почала працювати артилерія. Ми в чергове бачимо, що Україна воює за правду, Україна воює за свободу, а російські війська воюють на боці темних сил. А добро завжди перемагає зло.

– Прошу Вас детальніше розповісти, що розказують люди, яких вдалося евакуювати з Маріуполя.

– Ось люди й розповіли, що щойно вони сіли в автобус, почалися численні обстріли, їх без згоди вивезли в Безіменне. Безіменне, якщо ми подивимося на карті, знаходиться на схід від міста. Відповідно російська сторона спочатку не планувала вивозити людей, оскільки були домовленості на захід, у бік Бердянська, у бік Запоріжжя. Їх відвезли до Безіменного, де три доби вони проходили так звану «фільтрацію». Тоді людей повністю обшукували, роздягали чоловіків до пояса, перевіряли телефони і з намету до намету водили на допити. Ба більше, ми спеціально уточнили у людей, чи всі люди пройшли так звану «фільтрацію» та підтвердили припущення про те, що були такі люди, яких не пустили далі після проходження одного з наметів. І про долю цих людей ніхто не знає. Такі звірства відбувалися в період евакуації. Також нам сказали, що комбінат продовжує обстрілюватися абсолютно з усіх видів зброї – з артилерії, танків, кораблів. Рашистам потрібна до своєї сакральної дати якась перемога, якийсь успіх – навіть ціною життя всіх людей, всього живого, що залишилося на заводі.

– Можливо, евакуйовані розповідали про долю захисників Азовсталі, Маріуполя й загалом півдня України? Йдеться про наш героїчний гарнізон. Як багато, наприклад, поранених, серед хлопців?

– Ні, на жаль, люди не розповідали цього докладно. Вони кажуть, що військові тільки приходять до них, але не знаходяться в безпосередній близькості. І це вкотре підтверджує, що українські війська не ховаються за цивільними. І цивільні – не живий щит, як нескінченно розповідає російська пропаганда. Тому наші люди знаходяться в окремих бомбосховищах, до яких приходять військові. Маріупольці сказали таке: якби не українські війська, то до середини березня у них би закінчилися харчові продукти. Люди в бомбосховищах вижили тільки завдяки тому, що військові щодня приходили та приносили їжу, ризикуючи своїм життям.

– Як, на вашу думку, можна боротися з інформаційними маніпуляціями росіян про захисників Маріуполя й Азовсталь зокрема? 

– Згадаймо, що я казав раніше: люди перебували три доби в Безіменному під конвоєм російських військових. Не кожен відкрито зможе там сказати правду. А людей змушували в цих наметах, ставлячи провокаційні питання, відповідати по кілька разів і, можливо, деякі з них уже не коректно відповідали через втому, через стан афекту. Я теж дивився багато відео, коли одна жінка розповідала про те, що українські солдати змушували її онука копати окопи на заводі. Ви знаєте, я, як співробітник заводу, хотів би побачити те місце, де можна на заводі, в бетоні, копати окопи. Тому закликаю не слухати, не вірити тій інформації, яку розповсюджують пропагандистські ЗМІ та вмикати здоровий глузд. Перебуваючи вчора в «Епіцентрі», куди приїжджали евакуйовані й де знаходилися іноземні ЗМІ, я спеціально попросив закордонних журналістів поставити запитання, чи тримали людей насильно українські військові? Ви знаєте, люди шоковані – вони не розуміли, як відповісти на це питання, тому що для них все очевидно та зрозуміло. Вони відкрито сказали: ви про що говорите – ми не розуміємо вас. Тому це щирі емоції.

– Яка приблизно кількість людей перебуває в тих бомбосховищах? І яка ситуація з тими бомбосховищами Азовсталі, де зараз переховуються цивільні? 

– Евакуйовані сказали, що там ще залишилося чимало людей. Це може бути 200, може бути й 400 людей, а може й більше. Зараз немає зв'язку з усіма точками, де знаходяться люди, тому їх справді може бути багато. Щодо стану укриттів: ми бачили на відео наших збройних сил, що є такі місця, де зруйновані входи в бомбосховища, і якщо саме приміщення їхнє ціле, то вхід може бути зруйнований. На жаль, обстріли йдуть безупинно, і товсті стіни, які мали витримати короткострокові бомбардування, тримають понад шістдесят днів усі ці удари. Це справді геройство. Азовсталь став оплотом сили для всього світу.

Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.