Ім’я Івана Пулюя широко відоме в наукових колах. Прикро лишень, що на Батьківщині його популярність значно менша. Цілком незаслужено, до речі: адже за своє довге та плідне життя він чимало зробив для України.
Зокрема, заснував стипендії для українських студентів у австрійських та львівських вишах, надіслав відкритого листа до російської канцелярії з вимогою скасувати Емський указ, що притисняв українську мову, нею ж разом з Кулішем і Нечуй-Левицьким вперше переклав Біблію та палко сперечався про українську ідентичність з самим Альбертом Ейнштейном. Але про все послідовно.
Таємний «громадянин» України
В певному сенсі, Іванові Пулюю пощастило ще з дитинства – майбутній винахідник народився в заможній та освіченій родині бургомістра Гримайлова (нині Тернопільська обл.) З юних літ він був розумним, кмітливим та щиро любив Україну. Саме для боротьби з такими ентузіастами у 1863 міністр закордонних справ російської імперії Валуєв випустив циркуляр, що забороняв публікацію релігійних, освітніх та навчальних книг українською мовою. За дивним збігом обставин, в тому ж році гімназист Іван Пулюй заснував своє перше таємне товариство – «Громаду». Тричі на тиждень «громадяни» збиратимуться, щоб вивчати історію рідної землі та її літературу. За 24 роки існування, організація об’єднає молодь Тернополя, Івано-Франківська, Самбору та Бережан.
Далі – більше. Успішно закінчивши гімназію (а паралельно – ще й український переклад підручника з геометрії), за настановою батька Пулюй вступає до Віденської греко-католицької семінарії. З духівництвом, щоправда, не складеться – технічні лекції Віденського університету захоплять юнака та відкриють шлях до фізичної лабораторії вишу.
Деспотичний царизм хоче позбавити український народ душі, він грабує в нього останнє і найдорожче багатство – мову.
Втім, семінарські часи минули недаремно – за декілька років Пулюй суттєво збагатив бібліотеку української духовної літератури, перекладаючи іноземні праці та навіть став очільником студентського товариства «Січ». Одна з перших українських народовецьких спільнот, пізніше саме вона відіграє значну роль у становленні вітчизняної освіти, створенні університету у Львові та українській революції 1917–1921 років.
Як на 23-річного юнака – цілком непогано, чи не так?
Вінець кар’єри Івана Пулюя
Неймовірно, але сам винахідник найбільшим своїм досягненням вважав не катодну лампу, а переклад Святого Письма українською мовою. Посприяв випадок: у Відні Іван знайомиться з Пантелеймоном Кулішем. На той час Пулюєві було лише 26, але він уже досконало знав 14 мов, а серед них – грецьку та давньоєврейську. Справжня знахідка для Куліша, який вже довго працював над українським перекладом Біблії.
Новий виклик цілковито захопив Пулюя: щоб якнайшвидше перекласти Святе Письмо рідною мовою, він навіть відклав свої наукові студії. Напружена робота тривала два роки, в 1871 світ побачив український Новий Завіт.
Поділили ми роботу між собою так, що я перекладав із грецької, дбаючи більше про докладність, ніж про красу слова. Потім ми порівнювали цей переклад з церковнослов’янським, російським, польським, сербським, німецьким, латинським, англійським і французьким. Впевнивши себе таким чином у вірності нашого перекладу, я наважився покинути на якийсь час мої університетські науки й всі заробітки та увесь час віддати спільній праці – українському перекладу Біблії.
Можливо, таким чином науковець просив вибачення перед батьками, які готували йому кар’єру богослова: рішення юнака присвятити себе науці стало незагойною тріщиною в їхніх стосунках.
Хоч би й ангели зійшли з неба, не намовлять мене покинути науку.
На жаль, через утиски українців, видання Книги Книг значно забарилося: лише в 1903 Британське товариство надрукує перші 1000 примірників. Щонайменше один з них дістанеться України за особистої протекції Івана Пулюя – його таємно ввезуть на територію країни в коробці тістечок з подвійним дном.
Мусили люде тайкома, як злодії, переправляти слово Боже через границю!... Плюгаво й думати про такі безглузді, нелюдські, безсоромні і варварські порядки.
Українець, що освітив Європу
Найбільшу славу серед сучасників Івану Пулюю принесли його фундаментальні праці в галузі світлотехніки. Однак, на момент коли вчений почав нею цікавитися, він уже був досить відомим науковцем, працював у провідних європейських лабораторіях, викладав фізику, механіку та математику у Військово-морській академії Фіуме.
В 1878 за винахід тепломіра українець отримує срібло на Всесвітній виставці в Парижі. Здобувши докторат, Іван Павлович починає викладати у Віденському університеті, де згодом познайомиться зі своєю майбутньою дружиною.
Катерина Бурштинська не лише подарувала чоловікові 15 дітей, а й стала музою та вірним супутником у науці. Пізніше нащадки Пулюя згадуватимуть, що як елемент розжарювання для своїх перших ламп дослідник використає прядки її волосся, лише згодом замінивши його на бамбукове волокно.
До честі Пулюя, варто зауважити, що лампи українця були значно витривалішими та потужнішими за едісонівські. Помітили це й справжні акули бізнесу: в 1882 році Іванові Пулюю пропонують посаду директора лінії із виготовлення освітлювальних ламп.
Прилад Пулюя для визначення механічного еквівалента теплоти
Українець швидко став знаменитістю у невеличкому місті Штайр – столиці австрійського зброярства. Саме тут Пулюй створить цілий ряд новітніх освітлювальних приладів, в тому числі – прообраз сучасної неонової лампи. Вражений результатом, роботодавець влаштував винаходу яскравий дебют: до Всесвітньої електротехнічної виставки у 1884 буде виготовлено понад 1000 ламп розжарювання.
Вигляд міста, що сяє електричним світлом навіть після сутінків, зачарував високого гостя експозиції – цісаря Австро-Угорщини. За його сприяння, Пулюєві лампи вперше освітять Ейфелеву вежу. Слідом за цим, буде реалізовано проєкт українця з побудови масштабної електростанції поблизу Праги. Вона, до речі, досі дарує енергію мешканцям чеської столиці.
Невидиме світло Івана Пулюя
Захоплений круговертю насиченого наукового життя, Іван Пулюй помилився лише в одному: відклав на потім один неймовірно цікавий та загадковий проєкт. Існує версія, що ще в 1876 році, експериментуючи з вакуумними лампами, він сконструював так звану «рурку Пулюя», феномен якої не зміг осягнути навіть наставник українця Август Кундт. Пучки електронів, які випромінювала лампа, ще довго називали не інакше, як катодний, або ж ікс-промінь – себто, невідомий. Сама ж природа явища (як і термін «електрон») залишалися загадкою аж до 1897 року.
Ці рурки – мої!
Рука доньки дослідника Наталі (1896)
Заворожений візуальними ефектами лампи, Іван Павлович деякий час шукав відповіді, але зрештою облишив спроби як непродуктивні. Відкриття не патентував – лише з 1880 по 1882 опублікував низку статей, докладно описавши сам пристрій. Отож, можемо лише уявляти всі прикрощі, які довелось пережити Пулюєві, коли наприкінці грудня 1895 року його колега та знайомий Вільгельм Рентген видав статтю про те саме ікс-випромінювання, додавши до неї перші розмиті знімки кисті людської руки.
Цікаво те, що єдиним пристроєм, здатним формувати такі промені, на той час залишалася лампа Пулюя.
Кажуть також, що скромний від природи Вільгельм Рентген, не з’явився на церемонії вручення Нобелівської премії та навідріз відмовився виступати з традиційною промовою. А грошову винагороду повністю пожертвував уряду Німеччини – як щирий громадянин та патріот. Ще й хтозна-чому заповів знищити всі свої записи щодо легендарного відкриття.
ФАКТ
До сьогодні весь цивілізований світ називає потоки електронів електровакуумного приладу не інакше, як ікс-промені. Лише на території східної Європи їх досі іменують «рентгенівськими». В цьому – заслуга учня Вільгельма Рентгена, Абрама Йоффе, який займав високий пост у наукових колах СРСР і доклав усіх зусиль, щоб винахід асоціювався саме з ім’ям його наставника.
Свою роль зіграло й те, що радянська влада всіляко замовчувала ім’я Пулюя – так само як і Рентген, який знав винахідника особисто, разом з ним навчався під керівництвом Кундта і навіть брав участь в обговоренні властивостей лампи українця. Однак, в жодній зі своїх робіт не залишив навіть найменшого посилання на його внесок.
Що ж стосується Пулюя – він ніколи не спростовував досягнень колеги. Лише глобально дослідив ті самі промені, досконало пояснив їх природу та першим у світі налаштував лампу так, щоб отримати якісні знімки скелета людини. Та ще, як пізніше оповідали його діти, час від часу з прикрістю говорив сам до себе: «Ці рурки – мої!». Тому досить дивними видаються слова Альберта Ейнштейна, який в одному з листів писав своєму українському другові:
Не можу Вас нічим утішити: що сталося – не змінити. Хай залишається при Вас сатисфакція, що й Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А коли на тверезий розум, то все має логіку. Хто стоїть за Вами, русинами, – яка культура, які акції? Прикро Вам це слухати, та куди дінешся від своєї долі? А за Рентгеном – уся Європа.
Український спадок Івана Пулюя
Майже все життя провівши за кордоном, Іван Павлович залишався свідомим, гордим та чесним українцем. Вже сам ставши батьком, дбав про те, щоб його діти досконало знали українську мову та наймав для цього найкращих репетиторів. Підтримував зв’язок з Галичиною, активно пропагував відкриття університету у Львові та допомагав талановитим українцям отримати стипендії в Австро-Угорщині.
Елєктротехніка, тая найновіша і величава наука, на котрої полі і я чимало потрудився, близька і дорога моєму серцю, але ще близша і дорожша наша мова, наша література і доля народа нашого.
Титан українського духу, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, він став одним з перших провісників не лише науково-технічної революції в галузі медицини, фізики та електротехніки, але й вільної та незалежної України.
Найбільше і найважливіше наше бажання, ідея і головна мета наших національних прагнень – це визволена з-під Росії вільна Україна, де не повинно бути жодного пригнобленого і жодного гнобителя, де український народ після довголітнього рабства вестиме нарешті вільне в усіх напрямах національне життя, розвиватиме вільно свої великі духовні здібності і братиме участь у примноженні скарбів культури усього людства.
Прикро, що наразі піонер електротехніки в нашій державі залишається практично невідомим. Далеко не в кожному місті є бодай вулиця, названа на честь Івана Павловича, не кажучи вже про навчальні заклади. З усього різноманіття українських вишів, ім’я Пулюя носить лише Тернопільська політехніка. Можливо, одного дня воно-таки спливе із забуття та набуде широкого розголосу. Але для того мусимо продовжувати справу великого науковця, невтомно відроджувати національну ідентичність і, щонайменше, свідомо відмовитись від слова «рентген» – як сфабрикованого імперією архаїзму, покликаного стерти з історії ім’я видатного українця.
Пулюй та галузь ГМК
Мало хто про це знає, але ще один величезний внесок Івана Павловича в сучасну промисловість – це патент на переносний ліхтар для шахтарів. Цим винаходом Пулюй не тільки зробив працю під землею значно комфортнішою, але й порятував безліч життів. Винайдений ним ліхтар став безпечною альтернативою гасовим лампам: електричне світло, на відміну від відкритого вогню, не провокувало займань метану, а в рази яскравіше світло дозволило ефективніше досліджувати надра та уникати потенційних небезпек.
Так великий українець вкотре довів: талановита людина – майстерна у всьому. Надихнувшись його прикладом, сьогодні це підтверджує ще й Метінвест Політехніка.
ФАКТ
Через повномасштабну війну перший рік навчання минув онлайн, але навіть так Метінвест Політехніка потрапив до топ-30 приватних вишів України за версією Всеукраїнського Об'єднання організацій роботодавців у галузі вищої освіти.
Головне завдання університету – дати дійсно сучасні та якісні знання з металургійних та гірничих спеціальностей. Заклад пропонує якісну освіту не тільки абітурієнтам, але й фахівцям, які прагнуть розвиватися далі. Зокрема, співробітники Метінвесту можуть суттєво підвищити свою кваліфікацію на вигідних умовах та зі зручним графіком. Сумарно програма налічує 30 напрямків магістратури і бакалаврату. Також компанія компенсує – частково або повністю – вартість навчання для працівників, їхніх дітей та студентів пільгових категорій.
Попри те, що офіційно навчальний рік вже розпочався, вступити до лав університету може кожен українець. Нещодавно виш оголосив додатковий набір для всіх свідомих, активних та цілеспрямованих людей, які прагнуть в мабутньому стати опорою нашої держави та долучитися до її відбудови після перемоги.
Умови вступу більш ніж лояльні: все, що потрібно – це зареєструватися на співбесіду з 1 по 5 вересня. Зробити це можна через електронний кабінет абітурієнта в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. З додаткової підготовки на більшість напрямків знадобиться лише мотиваційний лист, тож вона не буде обтяжливою навіть для тих, хто поєднує роботу та навчання.
Так, слідуючи прикладу та настановам Івана Павловича Пулюя, Метінвест дбає про якісну освіту в Україні та впевнено примножує науковий потенціал нашої держави.
Більше про вступну кампанію, її терміни та доступні освітні програми дізнайтеся у тематичному матеріалі, або за номером +38(095)070-06-37.
