Марсіанські зазіхання Ілона Маска стали можливими завдяки роботі Сергія Корольова. Саме цей талановитий українець відкрив людству шлях у небесну далечінь.
Сьогодні всенький світ знає, що люди з України – круті. Мужні, розумні, талановиті. Але це не зросло раптом із нічого. У наших сучасних здобутків є міцна опора – геній поколінь видатних попередників.
У пошуках крил
Улюблена пісня Сергія Павловича Корольова – тужлива «Дивлюсь я на небо», де ліричний герой бідкається з невміння літати. Погодьтесь, це доволі символічно, адже сам науковець поклав своє життя, щоб дати людині крила. Такі, що піднімуть «далеко за хмари».
Свій перший літальний апарат Корольов розробив у 17 років. Це був планер – безмоторний літак К-5. Його креслення надіслали до Центральної спортивної секції в Харкові. Знання з теорії та практики проєктування літальних апаратів юнак здобув на курсах у Товаристві авіації й повітроплавання України та Криму.
Далі був факультет механіки в Київському політехнічному інституті. Тут майбутній винахідник сподівався стати авіаційним інженером. Однак на мехфаці КПІ відділення авіаційників так і не відкрили. Тож у 1926 році Сергій Корольов переводиться на аеромеханічний факультет московської Бауманки (МВТУ ім. М. Баумана), щоб опанувати літакобудування.
Навчання в МВТУ наполегливий студент поєднував з роботою. Працював на заводах авіаційної промисловості – спочатку техніком, а згодом інженером-конструктором. Багато літав сам. Розробив планери СК-4 (дипломний) та СК-3 «Червона зірка». У 1930 році Корольов перехворів тифом, отримав інвалідність. Відтоді до літаків йому було зась. Але там, де зник авіатор, народився підкорювач космосу.
ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА
Подейкують, що «батько» американської космічної програми Вернер фон Браун визнав, ніби США не змогли випередити СРСР тому, що в них не було свого Корольова.
Час ракет
На початку 1930-х років Сергія Корольова призначили заступником директора Реактивного інституту. Звісно, у фокусі досліджень була ракетна зброя, бо вже тоді СРСР збирався бряцати залізом. Та невдовзі науковця звільнили з посади. Він залишився працювати рядовим інженером, розробляючи крилаті ракети.
За сталінського терору Сергія Павловича заарештували. Вченого допитували й катували, а потім засудили до 10 років таборів. Влада вирішила, що добувати золото в Колимі – найкраще використання його таланту. Звільнили розробника лише в 1944 році.
Майже Нобель
Сергій Корольов міг отримати Нобелівську премію за успішний запуск першого у світі штучного супутника Землі, одначе радянська влада приховала прізвище вченого. Коли Нобелівський комітет звернувся до СРСР із проханням повідомити, як звуть конструктора, але Хрущов відмовив, заявивши, що розробником є «весь народ». Згодом Хрущов сказав, що в такий спосіб «захищав» учених від «ворогів».
А далі була невтомна праця. Під керівництвом видатного українця одна за одною створювали ракети з дальністю польоту 300, 600 і 1200 кілометрів. Основним же напрямком роботи Корольова була розробка багатоступеневих міжконтинентальних балістичних ракет. Його МБР Р-7 долала 8 тисяч кілометрів, модернізований варіант МБР Р-7А – уже 12 тисяч кілометрів. Невдовзі з’явилася експериментальна РТ-1 на твердому паливі, «праматір» сучасних ракетних комплексів.
Космос – поряд
Військові набутки – лише стартова точка для подальшого освоєння космосу. Завдяки роботі Сергія Корольова 4 жовтня 1957 року земляни вперше успішно запустили штучний супутник. Уже за місяць на орбіту полетів другий – з песиком Лайкою на борту. 12 квітня 1961 року відбувся історичний політ у космос Юрія Гагаріна.
Чотири знакових старти
Корольов першим здійснив чотири історичних запуски, які визначили подальший розвиток науки й техніки. Запуск балістичної ракети з підводного човна. Запуск у космос першого штучного супутника Землі. Запуск першого супутника з живою істотою. І нарешті – запуск першого космонавта Гагаріна.
За життя видатного вченого успішно пройшло ще сім польотів пілотованих кораблів, запустили численні супутники, космічні наукові станції й системи. Він теж мріяв літати – його фантазія долала навіть міжпланетні відстані. Однак своїми очима відкритий космос Корольов так і не побачив. Та його «орлики», як конструктор називав астронавтів, змогли втілити його велику мрію в життя. Про їх теплі взаємини свідчить один цікавий факт. Пам’ятаєте, на початку тексту ми розповідали про улюблену пісню Сергія Павловича? Саме її під час виходу у відкритий космос заспівав перший український космонавт Павло Попович. Тоді «Дивлюсь я на небо» лунала саме для Корольова.
Замість післямови
Ми не розповіли й десятої частини того, що відомо про нашого неймовірного земляка, бо його історію складно вмістити в шаблонне «народився-вчився-творив». Чого лишень вартий «Марсіанський зошит» із кресленнями висадки на червону планету. Наостанок хочеться подякувати житомирському винахіднику за низку повсякденних речей. Адже телевізор, що ловить канали навіть з іншого кінця світу, мобільний телефон, який може зателефонувати в будь-яку точку планети, система навігації, доступна кожному водію, інтернет у будь-яких куточках Землі – це спадщина космічних розробок Корольова.
