Ви можете не знати хто такий Владислав Городецький, але проєкти маестро, без сумніву, відомі всім українцям. Наприклад, київський костел святого Миколая чи легендарний Будинок з Химерами – модерний шедевр, що прикрашає нашу столицю вже понад 120 років. І весь цей час його творця оточують численні міські легенди. Яким же насправді був великий архітектор? З'ясуймо!
Панич з Поділля
У дитинстві молодий Городецький мав усе, про що може мріяти дитина: жив у справжньому палаці з прислугою, грав на фортепіано Зейтнера… Була в нього і власна карета з кучером – чим не казковий принц? Однак, казка швидко закінчилась. Майбутньому архітектору ледве виповнилось 10, коли практично все родинне майно пішло з молотка за борги батька.
Сім’я мусила переїхати в куди скромнішу садибу в селі Шолудьки (нині Вінницький район). Однак, залишатися бідним не входило в плани Городецького: здобувши блискучу освіту художника та зодчого, в 1889 році сповнений надій юнак оселяється в Києві, де житиме і працюватиме довгих 30 років.
Гроші не пахнуть
Довкола показного франта у стильному капелюсі завжди вирувало чимало пересудів та справжніх міських легенд. Зазвичай трагічних та містичних – крім однієї, найприкрішої та цілком побутової. Ще й досі в мережі шириться її відголос – мовляв, Владислав свідомо обрав за дружину дочку пивного магната, щоб здобути статус та чимале придане.
Та нехай злі язики не вводять вас в оману. Насправді в погоні за грошима архітектор займався чимось набагато бруднішим. А точніше – міською каналізацією. Звісно, за величчю готичних храмів та прибуткових домів, про таку непрестижну роботу легко забути. Але не варто – бо саме завдяки Городецькому з вулиць столиці поступово зникав бруд, а перші будинки підключалися до сучасної стокової системи.
На всі руки майстер: демоверсія
Успіх та визнання – ось що дає змогу займатися тим, що дійсно любиш! Аби здобути їх, по приїзді до Києва, Городецький одразу ж взявся збудувати мальовничий дерев'яний тир для мисливської спілки міста. Працював абсолютно безплатно – і точно не лише з альтруїзму. Підприємливий майстер розумів: в перспективі ця робота стане його візиткою та принесе гарні дивіденди – адже до клубу мисливців входили найвпливовіші люди міста!
Розрахунок виявився вірним – невдовзі контора Городецького отримала цілий калейдоскоп замовлень. В тому числі на зведення усипальниці баронів Штейнгелів на Аскольдовій могилі та кількох будинків у центрі міста. Викличний та стильний дизайн змушував киян захоплено задирати голови, розглядаючи неймовірні споруди та приніс заслужене визнання харизматичному зодчому.
Архітектурний дуелянт
І знову у Києві переполох: подейкують, ошатний пан у капелюсі кинув виклик іншому титанові архітектури – самому Олександру Кобелєву. І вже встиг розпочати будівництво – ще й на крутому узвозі, який роками ігнорували інші зодчі. Бо хто ж у своєму розумі покладе око на те страшне урвище? Авжеж, на таке здатен лише Городецький!
За два роки, проводячи для пана Кобелєва екскурсію фантастичним будинком, Владислав Владиславович лише чемно посміхався на його вибачення та насолоджувався щирим захватом. Неймовірна споруда постала, як влита: на бік Банкової виходили три поверхи, а з боку площі Івана Франка височіли цілих шість. І все це – під одним дахом. Невже таке взагалі можливо?
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Насправді Городецький прорахував все до останнього цвяха. Щоб встановити частину будинку над урвищем, він використав розробку свого київського товариша, гірника Антона Штрауса. Набивні палі винахідника надійно тримали споруду аж до 2004 року. Заміри, проведені під час реконструкції, показали, що за 100 років вона похилилась лише на 33 сантиметри в сторону Банкової та всього на 10 – в бік театру імені Івана Франка.
Геній піару та цементний магнат
До речі, цікавий факт про оздоблення перлини київської архітектури: спочатку жодних дельфінів та носорогів Городецький не планував. А з'явились вони тому, що до спорудження будинку архітектора спонукав пошук стабільного пасивного заробітку. Крім сім’ї зодчого, в ньому мали мешкати ще шість родин-орендаторів. Однак, ближче до кінця будівництва почалась криза, ціни на нерухомість швидко танули. Щоб потіснити конкурентів та створити унікальну пропозицію, Городецький залучив креатив та всі потужності цементного заводу «Фор», яким на той час володів.
ФАКТ
Сьогодні Будинок з Химерами дивує не лише киян, а й закордонні делегації: з 2004 року третій, четвертий та п’ятий поверхи переобладнали під Малу резиденцію Президента України.
Ледь не все життя мріючи про подорож Африкою, Городецький доповнив споруду ескізами невідомої містянам фауни, яких мав удосталь у своєму нотатнику. В результаті, попит на будинок стрімко зріс, а з часом його оточили численні міські легенди. Ще й досі обізнані люди серед цементного бестіарію перш за все шукають маленького крокодильчика. Кажуть, якщо торкнутися його, впевнено поглянути в очі та загадати бажання – воно обов’язково здійсниться.
Мандрівник та життєлюб
Достеменно невідомо, що допомогло більше – чарівний крокодил, чи щедрі гонорари, але Городецький теж зумів втілив свою давню мрію. Зібравши речі, він несподівано для всіх вирушає у піврічне сафарі далекою та не дослідженою тоді Африкою, а повернувшись – видає книгу про свої неймовірні мандри.
ФАКТ
Імпульсивним та авантюрним геній архітектури був не лише щодо Чорного континенту. Саме він одним з перших українців придбав автомобіль і полюбляв з вітерцем проїхатись Хрещатиком, лякаючи кінні екіпажі під схвальні вигуки хлопчаків.
Цікавість до всього нового дала поштовх дружбі Городецького та генія авіації Ігоря Сікорського. Архітектор навіть взяв участь у перших демонстраційних польотах, залишивши слід не лише на вулицях міста, а й у небі.
Шляхи друзів розійшлися у 1917 – через більшовицькі заворушення Сікорський покинув Батьківщину та оселився у США. За три роки, зрозумівши, що від нової влади не варто чекати добра, Городецький також поїде з Києва – спочатку до Польщі, а потім у Тегеран.
Однак, попри вимушений від’їзд, частина душі архітектора назавжди лишилась в столиці України. Втілена у його безсмертних творіннях, вона досі милує око киян та гостей міста: від химерного будинку на Банковій, караїмської кенаси на Ярославовому Валу, Національного Музею України до десятків менш відомих споруд – як от пивний завод на Подолі, котрий архітектор спроєктував для свого тестя.
Новий вік української архітектури
Сьогодні вулиці, якими полюбляв кермувати Городецький та багата культурна спадщина України безжально руйнуються російським загарбником. Не тільки Київ – вся держава потерпає від ракетних атак, які щодня відбирають життя мирних громадян. Але жодним небезпекам нас не зламати – гордий український народ завзято боронить свою землю та сміливо дивиться у майбутнє. Навіть зараз, у полум'ї війни, ми продовжуємо відбудовувати свою країну – крок за кроком, будинок за будинком.
ФАКТ
Від початку повномасштабного вторгнення лише за офіційними даними, росія зруйнувала близько 140 тисяч будинків по всій Україні.
Свідомо ставлячись до масштабів робіт, які чекають на нас після Перемоги, Група Метінвест активно сприяє розвитку українського будівництва. Зокрема, цим займається «Сталева Мрія» – масштабний проєкт з повоєнної відбудови нашої держави. Адже всі ці 100 років сфера будівництва активно розвивалась. Поступово на зміну цементу, котрий так полюбляв Городецький, прийшов залізобетон, а зараз його вже активно тіснить сталева архітектура – невибаглива, економна, екологічна. Рухаючись в ногу з часом, фахівці Метінвест-СМЦ вже представили 13 готових до використання концептів будівель, які можна ефективно застосувати для відновлення інфраструктури країни.
Окрім цього, Група Метінвест підтримує талановитих наступників київського маестро. Так, автори найкращих проєктів архітектурного конкурсу Steel Freedom регулярно отримують підтримку від компанії та путівки на наймасштабнішу архітектурну виставку світу – Biennale Architettura. Тому віримо, що незабаром спадщина України суттєво поповниться вже шедеврами наших сучасників – у Києві та по всій державі.
