Геніальну співачку обожнювали мільйони людей, однак у її серці була лиш одна справжня любов. Тож чоловіки, які хотіли бути з Соломією, завжди опинялися на других ролях. Майже завжди. А ще талановита українка була вірною своїй батьківщині й несла її скрізь, де мала нагоду виступати. Навіть у царських палатах Московії завдяки принциповій співачці лунала українська пісня.
Про Соломію Крушельницьку можна розповідати годинами. А ще – годинами гортати фото з виступів та приватного життя, слухати записи співу, фантазувати, намагаючись розкрити її секрети, розібратися в перипетіях долі. То з чого ж почати цю історію? Може, з самого початку?
НАРОДЖЕНА СПІВАТИ
Родина Крушельницьких, 1901 р. Сидять (зліва направо): Олена з донькою, Марія, Емілія, Анна; у центрі – Теодора й Амвросій Крушельницькі. Стоять: Володимир і Соломія.
23 вересня 1872 року в селі Білявинці, що на Тернопільщині, в Амвросія і Теодори Крушельницьких народилася четверта дитина. Зеленооке маля було навдивовижу красивим. Майже одразу донечка, яку назвали Соломією, стала улюбленицею батька.
Родина отця Амвросія була великою (шестеро спадкоємців) і творчою. Батьки, маючи добру освіту, розвивали здібності дітей. Часто вечірні посиденьки сім’ї перетворювалися на маленькі концерти. Крушельницький навіть влаштовував домашні театральні постановки, де ролі охоче грали його діти. Репертуар – українська класика. Звісно, перші партії завжди були в голосистої Соломії.
Чимдалі ставало зрозуміло: дівчина має унікальний талант, який варто розвивати. Однак світ мало не втратив майбутню співачку. У 17 років Крушельницька погодилася стати дружиною поповича Зенона Гутковського. Чоловік бачив обраницю лише господинею й аж ніяк не зіркою сцени. Від згубного шлюбу доньку врятував Амвросій. За лічені дні до весілля Соломія з батькового благословення розірвала заручини. А невдовзі, на гроші від застави за сімейний будинок, вона поїхала навчатися до Львівської консерваторії. Відтоді її життя цілковито належало співу.
Соломія була неймовірно красива. Вона нагадувала античних богинь і витончених шляхтянок минулого. Одначе дуже довго дівчина не дозволяла собі нічого, окрім навчання. Крушельницька завжди пам’ятала, що заради неї батько взяв гроші в борг, і через це сестри не мали посагу.
Коли до Львова з гастролями приїхала італійська діва Джемма Беллінчоні, вона мала нагоду побачити Соломію на сцені. Визнана співачка відзначила талант юної українки, однак також зауважила, що дівчині не вистачає «школи». Гідно розкрити її вокал могли вчителі з Італії, тому Джемма порадила Крушельницькій вчитися за кордоном. І знову люблячий батько зробив усе можливе й неможливе, щоб його Соля жила за покликом серця.
У Мілані Соломія потрапила до приватної студії Фаусти Креспі. Після першого ж прослуховування дівчина отримала приголомшливий вердикт: її голос, що роками розвивали як меццо-сопрано, насправді природне лірико-драматичне сопрано. Це означало, що Крушельницькій доведеться наново навчатися співати. Замість розгубитися наполеглива галичанка з подвійним завзяттям узялася до роботи. «Найбільше можу працювати над музикаліями і граматиками – шість годин денно», – писала вона рідним з Мілана.
За перший рік навчання Крушельницькі заплатили 1000 лір. Далі коштів не було, але Фауста Креспі вирішила навчати Соломію безплатно. Ця жінка стала для молодої співачки і наставницею, і доброю подругою.
А потім був Відень. Тут Соломія опанувала німецьку вокальну школу. Старанність та унікальний голос відкривають співачці шлях на велику сцену. Після тріумфальних виступів у Кракові Крушельницька на чотири роки стає примою Великого театру Варшави.
Її ім’я змушувало божеволіти поціновувачів опери. Соломію обожнювали, дарували квіти й коштовності, а найвпливовіші чоловіки Європи мріяли бути поряд з нею. Та співачка завжди залишалася підкреслено стриманою. Здавалося, в її душі є місце тільки для мистецтва.
У 1904 році Крушельницька переїздить до Неаполя, одначе по роботі вона постійно подорожує.
ФАКТ
З концертами й оперними виставами Соломія Крушельницька відвідала більш як 70 міст Європи, Південної й Північної Америки.
Попри щільний графік, жінка знаходить час, щоб відвідувати родичів в Україні. Після смерті батька Соломія вирішила, що її сім’я переїде до Львова. Для численних родичів вона придбала триповерховий будинок поблизу центру. Про це навіть написали в газеті «Діло»: «Набула величаву двоповерхову (партер і два поверхи) каменицю при ул. Крашевського, ч. 23».
Будинок, у якому Соломія Крушельницька жила у Львові, споруджений в 1884 році за проєктом архітектора Якуба Соломоновича Кроха. Фасад трихповерхової будівлі прикрашали алегоричні статуї Музики та Скульптури, які створив Леонард Марконі. Славетна українська співачка купила його в 1903 році й завжди зупинялася тут, коли приїздила на батьківщину.
Є у творчій долі Крушельницької один випадок, який підніс її кар’єру на недосяжну висоту, забезпечивши успіх і популярність чи не на все життя.
Коли Джакомо Пуччіні написав оперу «Мадам Баттерфляй», він був певен, що створив шедевр. Для прем’єри композитор обрав сцену міланського театру «Ла Скала», а головну роль віддав Розіні Сторкіо. Та, на превеликий подив, публіка не оцінила твір: у залі лунав свист, критики видали розгромні рецензії. Пуччіні був у відчаї. Друзі запропонували йому переробити оперу. На Чіо-Чіо-сан радили запросити Соломію Крушельницьку. На щастя, після доопрацювання «Мадам Баттерфляй» заграла по-новому. Перший показ у театрі «Гранде» (Брешія) був феєричним. Глядачі викликали на біс акторів і композитора. Репутацію митця було врятовано, а українська діва піднеслася на вершечок світової слави.
ФАКТ
За професійну кар'єру співачка виконала приблизно 60 ролей. Найвідоміші – Аїда («Аїда» Дж. Верді), Ельза («Лоенгрін», Р. Ваґнер), Чіо-Чіо-сан («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні), Брунгільда («Валькірія» Р. Вагнер), Саломе («Саломе» Р. Штраус).
Якось Крушельницькій спало на думку, що з великою сценою поступово пора прощатися. Так, її героїні – вічно юні, та молодість співачки вже минула. Вона не припинила концертну діяльність, але нарешті дозволила собі влаштувати особисте життя. Чоловіком Соломії став відомий італійський адвокат Чезаре Річчоні.
Закохані одружилися в 1910 році, коли Крушельницька гастролювала в Аргентині. Подружжя переїхало у Віареджо, рідне місто Річчіоні. Невдовзі родинна вілла «Саломе» перетворилася на справжній осередок мистецтва. Сюди приїжджали Джакомо Пуччіні, Тітта Руффо, Джузеппе де Лука, Джузеппе Ансельмі, Альфредо Касілья. Як колись у родині Крушельницьких, тут теж влаштовували домашні концерти на радість місцевих мешканців.
Подружнє життя Соломії Крушельницької було щасливим, але не дуже довгим. У 1936 році, після тривалої хвороби, Чезаре Річчоні помер.
Напередодні Другої світової війни, у 1939 році, видатна співачка приїздить у Львів з двома валізами й залишається назавжди. Відтоді її доля пов’язана винятково з Україною.
Просторе помешкання Крушельницьких конфіскували «совєти», залишивши власникам з усього будинку лиш 4-кімнатну квартиру. Щоб пережити воєнне лихоліття, Соломія дає приватні уроки. Згодом – викладає у Львівській консерваторії. Як громадянка Італії, вона не мала права на пенсію чи іншу фінансову підтримку від влади, тому в обмін на паспорт СРСР погодилася віддати свою віллу у Віареджо. Насправді це було більше схоже на ультиматум, адже радянські чиновники продали нерухомість без відома співачки.
Попри перипетії долі, Крушельницька багато працює. Її енергія дивувала кожного, хто мав щастя з нею спілкуватися. У 80 років пані Соломія стала професоркою. А за кілька місяців вона відійшла у засвіти, залишивши по собі неоціненний подарунок людству – свій спів.
«Я з тобою ані разу за руку не взявся, я тобою, як зорею, з землі любувався»
Ці слова присвятив молодій Соломії український письменник Василь Стефаник. Щоправда, тоді він був лиш студентом-медиком, а вона – вже добре знаною співачкою. Їхні почуття були взаємними, та не мали розвитку. Звісно, Стефаник став далеко не першим чоловіком, якого вразила витончена врода й сила характеру Крушельницької.
Відкрив «клуб розбитих сердець» уже відомий Зенон Гутковський. Про ті горе-заручини варто знати ще дещо. Коли попович їхав свататися до дочок отця Амвросія, він мав обрати Олену. Але побачивши чарівну Солю, миттю змінив свій намір. Справедливості заради варто вказати й те, що вона теж уподобала статного юнака. Так чи інакше, цій парі не судилося бути разом.
Під час навчання у Львівській консерваторії Крушельницька зустріла своє друге кохання.
Це був адвокат і політичний діяч Теофіл Окуневський. На відміну від авторитарного Гутковського, він поважав прагнення Соломії присвятити себе сцені. Але молода співачка злякалася, що її почуття нашкодять творчості, тому з жалем розірвала стосунки.Не встояв перед чарами оперної діви й Віталій Павлик, друг Івана Франка. З цим чоловіком вона зберегла дружні відносини, довго листувалася й підтримувала його роботу. Також просив руки і серця Крушельницької Йосип Білинський, дослідник-фармацевт, придворний аптекар намісника султана Османської імперії. За чутками, українка припала до душі й Федору Шаляпіну. Кажуть, що співак мріяв створити з Соломією блискучу музичну пару. Правда це чи ні – ми можемо тільки гадати.
А ось справжня любов була між Крушельницькою та Річчіоні. Їхні почуття розпалив Везувій. І це не художня фігура мови. Річ у тім, що в 1906 році, коли співачка мала низку виступів у неапольському театрі San Carlo, сталося виверження вулкана. Лікарі побоювалися, що попіл зашкодить її голосовим зв’язкам. Тож Соломія розірвала контракт, аби не ризикувати здоров’ям. Керівники установи подали до суду. За юридичною допомогою Крушельницька звернулася до Чезаре. Він блискуче виграв справу, а вона – закохалася. Чим закінчився цей роман, ви вже знаєте.
Вірна донька України
Від народження Соломія росла в оточенні української культури. Мати навчила її народних пісень, батько познайомив з національною літературою. Уже в дорослому віці співачка листується з Іваном Франком, Миколою Лисенком, Віталієм Павликом та іншими поборниками розвитку України.
У своєму насиченому графіку Крушельницька завжди намагалася знайти час, щоби взяти участь у благодійних концертах на честь Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича. Ясна річ, ні про які гонорари не йшлося. Також свого часу вона допомагала збирати кошти на будівництво Львівського оперного театру. На знак пошани Соломія отримала запрошення бути першою співачкою, яка виступила на його сцені.
Одного разу проукраїнська позиція мало не коштувала Крушельницькій контракту в Польщі. Під час сецесії студентів артистка, разом з іншими культурними та суспільно-політичними діячами Галичини, підписалася під проханням відкрити у Львові український університет. Цей крок обурив поляків, які звинувачували її в невдячності й радикалізмі.
Була у пані Соломії й особлива традиція, так званий «український епілог», коли кожен виступ закінчувався піснями українською. То був своєрідний маніфест власної самоідентичності. Не зрадила вона цьому звичаю й у царському палаці. Якось родина Миколи ІІ звернулася до Крушельницької з проханням дати приватний концерт. Вона погодилася. Протягом вечора діва співала для царської родини та гостей арії з відомих опер різними мовами, а на завершення концерту заспівала кілька українських народних пісень.
Певно, немає ліпшого моменту, щоб завершити оповідь про неймовірну артистку. Але якщо ви хочете більше дізнатися про її життя і творчість, радимо почитати книжку Валерії Врублевської «Соломія Крушельницька». У Львові ж неодмінно завітайте до музею співачки, що знаходиться в її колишньому будинку.
