На підприємствах Метінвесту працюють сотні трудових династій, кожна з яких – частина великої сім’ї. 

Традиційно найкращі династії нагороджуються відзнаками «Золота династія Метінвесту» та «Сталева династія Метінвесту». Цього року серед золотих династій сім’я Фірсових, представники якої багато років працюють у ШУ «Покровське»

Впевнений, що можу принести ще чимало користі

Олег Фірсов працює у шахтоуправлінні практично з перших днів підприємства. У 1995 році, після армії вирішив влаштуватися на перспективну шахту. Хоча до цього закінчив Ясинуватське залізничне училище. Однак у ті роки стабільно виплачували зарплату лише на «Західній». Юнак прислухався до порад свого батька, який працював там бригадиром електрослюсарів, та вирішив змінити професію.

– Я починав із підземного електрослюсаря, потім довгий час працював грозом. Був ланковим, помічником бригадира, поки за віком не перейшов на поверхню. Ось уже шість років працюю в РЗО-1. Спочатку був слюсарем-ремонтником, потім мене призначили бригадиром, – розповідає Олег.

Він жодного разу не пошкодував, що змінив залізницю на шахту. Діти Олега також обрали шахтарські професії. Старший син Андрій – заступник начальника дільниці з видобутку вугілля №2. А молодша дочка Катерина працювала на дільниці РЕО гірничим майстром. Наразі дівчина перебуває в евакуації. Олег пишається своїми дітьми й каже, що їхати на зміну разом із сином та дочкою – один із багатьох щасливих моментів його життя. Не варто й казати, що головне свято у сім'ї – День шахтаря.

– Впевнений, що можу принести ще чимало користі підприємству. Ремонт забійного обладнання – один із важливих елементів у гірничому виробництві. Радий, що мій досвід потрібний. Попри те, що я бригадир, працюю нарівні з усіма. Можу відремонтувати все що завгодно, від ґрунтопіддирної машини до комбайна, – каже Олег.

Шахтоуправління – це моє перше та єдине місце роботи

Піти у професію за родинним прикладом вирішив свого часу й син Олега Володимировича – Андрій. Прадід, два діди, батько та два дядьки – вся чоловіча лінія родини Фірсових – шахтарі. Тому ще у школі хлопець обрав заклад, у який буде поступати.

– Одного разу з дядьком я приїхав до вишу, де він навчався, – згадує Андрій. – Це був Національний гірничий університет. Провівши декілька годин у коридорах та класах навчального закладу, вирішив, що неодмінно сюди повернуся. Так і сталося у 2008 році, а вже після навчання я прийшов до шахтоуправління.

Десять років хлопець працює на підприємстві. Половину з цього терміну обіймає посаду заступника начальника дільниці. Одним із ключових питань в організації робочого процесу Андрій вважає безпеку. Цьому пункту намагається приділяти максимум уваги, адже колектив, яким керує, відпрацьовує найпотужнішу на підприємстві лаву.

На Андрія, як і на багатьох працівників, дуже вплинула війна, особливо – перші її місяці. Хлопець навіть спробував виїхати, проте менш ніж через тиждень повернувся, адже зрозумів, що його місце на підприємстві, поруч з колективом.

Пишаюся приналежністю до династії гірників

Ще один представник династії – Михайло Степурко. Він прийшов у шахтоуправління понад двадцять років тому після закінчення Дніпровської Політехніки. За цей час пройшов всі етапи від гірничого майстра до помічника начальника дільниці та начальника зміни.

– Мій батько свого часу працював грозом у шахтоуправлінні. Дід також був гірником. За шахтаря Олега Фірсова вийшла заміж моя старша сестра. Попри труднощі, я ріс разом з підприємством. Намагався гідно працювати та бути прикладом для інших, – каже Михайло Олександрович.

Він багато навчився від своїх наставників. Леонід Байсаров, Анатолій Хаванський, Юрій Наумов, Юрій Головко – ці керівники виростили не одне покоління гірників. Нинішні менеджери прийшли їм на зміну завдяки досвіду та підтримці старших товаришів.

Дружина Михайла Степурка, Анна, теж працювала у шахтоуправлінні диспетчером з охорони праці. Але після двох декретних відпусток присвятила себе родині. Подружжя виростило сина та дочку. Старший Олександр вибрав інший життєвий шлях, а ось молодша Марія пішла стопами батька. Дівчина закінчила перший курс Дніпровської політехніки та зараз проходить ознайомчу практику учнем МПУ.

– Я підтримав вибір дочки, хоч і відмовляв спочатку. Свого часу шахта виховала мене, тепер дочка прийде мені на зміну. Я пишаюся своєю родиною, приналежністю до династії гірників. Намагаюся не осоромити честь батька та своїх дітей виховав у тому ж дусі, – резюмував Михайло.

Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.