Данський художник у співпраці з командою інженерів створив унікальну скульптуру зі сталі, яка виконує функцію капсули часу і здатна витримати тиск у глибоководних умовах.
МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНИЙ WORLD STEEL.
Робота Крістіана фон Хорнслета – «Зірка Вайле» – одна з двох новаторських скульптур площею 10 куб. метрів. Одна зі скульптур встановлена на суші в данському місті Вайле, а друга знаходиться на глибині 11 км нижче за рівень моря недалеко від узбережжя острова Гуама.
Глибоководна скульптура була задумана як сховище ДНК, яке функціонуватиме не менше 10 000 років. Конструкція другої скульптури буде слугувати безпечним сховищем для отриманих Хорнслетом зразків ДНК, взятих у більш ніж 5000 людей з усього світу.
Це наноінженерне зовнішнє покриття з нержавіючої сталі запобігає контакту з навколишнім середовищем і її забруднення, забезпечуючи при цьому цілісність конструкції, що захищає зразки ДНК.
Конструкція та поверхня скульптури, в яку поміщений герметичний контейнер зі зразками крові й волосся, виконані з корозійностійкої нержавіючої сталі, що дає гарантію того, що вона збереже свій блиск протягом тисячоліть.
З урахуванням виняткової довговічності, необхідної для проєкту, Хорнслету потрібно було проконсультуватися з командою інженерів, оскільки художник наполягав на тому, щоб вміст ДНК залишався придатним для потенційного клонування в далекому майбутньому.
«Я хочу втілити у скульптурі наш страх смерті та дати людям надію. Ви знатимете, що після того, як вас не стане, частина вас залишиться в океані», – каже Хорнслет.
Таке поєднання художніх і науково-практичних міркувань поставило низку унікальних завдань. Умови на дні найглибшої у світі Маріанської западини на глибині близько 11 км – екстремальні. Тиск води в 1000 разів вищий, ніж на рівні моря, але життя все одно знайти можна: на дні западини виявлено мікробні форми життя та навіть деякі види риб.
Це надзвичайне багатство життя стало головною частиною обговорення між командою інженерів Хорнслета й геологічним факультетом університету Гуама, оскільки було дуже важливо, щоб проєкт глибоководного сховища не завдав жодної шкоди морському середовищу Маріанської западини.
У результаті команда зупинилася на «герметичній, електрополірованій трубній конструкції з нержавіючої сталі», яка гарантувала б відсутність іржі або ерозії в умовах відсутності кисню на дні западини та не впливала б на місцеве довкілля. Електрополірування знімає зовнішній шар нержавіючої сталі за допомогою електрохімічного розчину, який видаляє будь-які внутрішні забруднення, мікротріщини й інші недоліки поверхні, що можуть вплинути на довговічність та експлуатаційні характеристики. Це наноінженерне зовнішнє покриття з нержавіючої сталі запобігає контакту з навколишнім середовищем і її забруднення, забезпечуючи при цьому цілісність конструкції, що захищає зразки ДНК.
Ідеально гладка поверхня дозволить запобігти розвитку на поверхні органічного життя та потьмянінню скульптури, що, за словами Хорнслета, дозволить легко виявити скульптуру, її вміст і повернути на поверхню навіть після закінчення тисячоліть, проведених на глибині. Майбутнє може бути невизначеним, але на одне можна покластися: на незламну силу сталі, завдяки якій став можливим цей унікальний пам'ятник людській винахідливості.
