Коли через війну у рідному Покровську стало вкрай небезпечно, Роман Федоров був змушений евакуюватися. Вимушена зміна місця проживання стала викликом, але не зупинила його на шляху до мрії – стати металургом. Нині Роман – студент Метінвест Політехніки, який переконливо каже: «Мрія – це внутрішній компас». І саме цей компас веде його крізь виклики до професійного становлення.
Після проходження університетської практики на підприємствах Групи Метінвест, Роман отримав пропозицію працевлаштування на Каметсталь, та нині успішно поєднує навчання і роботу, працюючи на посаді оператора поста управління станом гарячої прокатки. В планах студента – будувати успішну карʼєру металурга у Метінвесті.
У його історії – віра в себе, професійна цілеспрямованість і чітке розуміння, навіщо потрібна вища технічна освіта. Метінвест Політехніка стала для нього не лише вишем, а й опорою. Гнучкість навчального процесу, підтримка викладачів і реальні практики на підприємствах Групи Метінвест допомогли втриматися на плаву навіть тоді, коли життя розривало звичні орієнтири.
– Романе, ви евакуювалися з Покровська через війну. Та життєві складнощі не зупинили вас на шляху до мрії – стати металургом. Що вас мотивує?
– Бо мрія – це внутрішній компас. Навіть коли все зовні змінюється, вона тримає тебе на курсі. Для мене металургія – це не просто спеціальність, це шлях, який я сам для себе обрав. І навіть війна не може стерти цю впевненість у собі та своєму майбутньому.
– Що стало для вас аргументом «за» – коли ви обирали для здобуття освіти Метінвест Політехніку?
– Мене переконала практичність: університет не відірваний від життя. Тут не «відсиджуєш пари», а реально готуєшся до професії. Мені ще сподобалося, що тут мислять сучасно – навчання адаптивне, зручне, і ти завжди на зв’язку з викладачами, навіть коли змінюєш місто чи виникають різного роду обставини.
– Освітній процес у Метінвест Політехніці адаптовано під студента. Гнучкий графік і онлайн-лекції – це реально працює?
– Це не просто працює – це рятує. Особливо у наш час, коли життя нестабільне. Можеш сам планувати свій день, поєднувати навчання з роботою чи іншими справами. Але це вимагає самодисципліни. Якщо вмієш не «відкладати у довгу валізу» завдання, то усе вдається з успіхом.
– Ви вже студент з досвідом: позаду і сесії, і практики. Що в навчанні вас реально «зачепило»?
– Лабораторно-тренінгові сесії на підприємствах Метінвесту, адже це реальна можливість для нас побачити виробництво зсередини, відчути пульс металургійних процесів. Це не лекція чи теорія, хоча вони теж є важливими. Практика на таких підприємствах, як Каметсталь або ж Запоріжсталь – це реальність, яка тебе втягує. Ти бачиш не просто цифри і теорію, а людей, процеси, вогонь, рух – і розумієш, що це не просто індустрія, це жива система, у якій ти можеш бути важливою частиною.
– А як щодо викликів? Були моменти, коли хотілося здатися?
– Були. І це нормально. Особливо коли на фоні особистих обставин щось іде не так. Але я не з тих, хто здається після першої складності. Якщо вже взявся – треба йти до кінця. Бо я точно знаю, заради чого це все.
– Що сказали б школяру, який зараз не впевнений, куди йти далі?
– Не обирайте просто «щось трендове», бо ці тренди мінливі, а інженерія – це справжня класика в професії, а значить – стабільність. Бо в нашому житті без металургії не обходиться жоден день, жоден процес! Обирайте те, що тримає вас усередині. Технічні спеціальності – це про реальні вміння, які завжди потрібні. І якщо хочете бути частиною відбудови України, працювати на перспективу – спробуйте себе тут. Метінвест Політехніка – це хороший старт для тих, хто готовий зростати в професії.
– І насамкінець: ким ви бачите себе за 5 років?
– Професіоналом, якого поважають колеги. Людиною, яка може взяти відповідальність за складний процес. Можливо – наставником для тих, хто тільки починає. І головне – українцем, який свідомо залишився в професії, аби розвивати нашу промисловість навіть у найважчі часи.
