Після 24 лютого 2022 року багато українських бізнесів задумалося над своїм внеском у протидію агресору. Група Метінвест, один із найбільших бізнесів в Україні, поєднала закупівлю спорядження, будівництво захисних споруд і волонтерство з виготовленням сталевих виробів. Ставши найбільшим приватним донором армії в межах ініціативи Сталевий Фронт Ріната Ахметова, компанія поставила сталь на службу ЗСУ.
Історія про трансформацію оборонного виробництва Метінвесту за роки війни, перешкоди для його розвитку та виклики, що слід подолати для становлення потужного українського військово-промислового комплексу.
Етап 1. Персональна броня
Випуск сталевих виробів для ЗСУ стартував від початку вторгнення у 2022 році. Компанія швидко зосередилася на нагальних потребах війська, почавши з виробництва пластин для бронежилетів, яких тоді найбільше бракувало на фронті. Пластини безплатно постачали виробникам бронежилетів у всій країні. Згодом освоїли повний цикл виробництва бронежилетів найвищого класу захисту й передали ЗСУ близько 150 тис. одиниць, тобто для кожного десятого в армії.
У перші місяці війни виробництво малих сталевих виробів для ЗСУ стало на конвеєр. Зі сталі Метінвесту зроблено понад 80 тис. протитанкових їжаків проти колісної техніки, понад 5 тис. польових пічок, 256 тис. скоб для будівництва захисних споруд.
З розвитком бойових дій запити військових змінювалися: до бронежилетів додалося виготовлення бронезахисту для фронтових автомобілів, який отримали 310 автівок.
Коли на фронті поширилися дрони-камікадзе, інженери розробили «ловці ланцетів», 61 одиниця яких вже бережуть військову техніку.
"Ловець ланцетів"
З перебігом війни потреби військових спонукали компанію розширити лінію продукції для фронту, а саме виробництво стало технологічнішим. Зокрема, Метінвест у 2023 році почав виготовляти протимінні трали для танків − 19 тралів вже працюють на фронті. Запити військових ставали все складнішими.
Етап 2. Великі підземні споруди
Однією з найбільших проблем у побудові оборони була швидкість розгортання. Тисячі кілометрів фронту потребували нових ліній оборони у стислі терміни. Тоді Метінвест став виготовляти підземні бункери з хвилястої сталі. Перші «криївки», розроблені за вдосконаленими радянськими кресленнями, передали на фронт улітку 2022 року. Нині військо отримало 559 бункерів.
Згодом до компанії надійшов запит щодо командних пунктів для керування воєнними діями на «нулі». Інженери Метінвесту розробили нову конфігурацію сталевих укриттів. Перший «центр прийняття рішень» на 30 бійців вже встановлено на одному з найгарячіших напрямків фронту.
«Основна мета цих пунктів − безперервне керування військом у безпечних умовах. Без координації починаються якісь незрозумілі дії на лінії фронту. Ці пункти зараз дуже потрібні, й ми продовжуємо їх виробництво», − говорить операційний директор Метінвесту Олександр МИРОНЕНКО.
Сталевий штаб складається з 5−6 сполучених мобільних укриттів, що виконують різні функції − від житлового приміщення до робочого штабу. Вони швидко розгортаються та згортаються, захищаючи від артобстрілів за правильного встановлення на 3−4 метри під землею. Кожен бункер розрахований на шістьох людей і обладнаний усім потрібним для комфортного перебування та роботи.
Виготовлення однієї конструкції займає 4−5 тижнів. Метінвест планує виробити близько 30 командних пунктів, а також розробляє «криївки» для операторів дронів і стабілізаційних медпунктів. Подробиці компанія обіцяє розповісти згодом.
Етап 3. Як збільшити виробництво
До виробництва оборонної продукції залучено до 500 працівників Метінвесту, які роблять «криївки», трали чи бронежилети у вільний від основної роботи час.
У Метінвесті запевняють, що можуть збільшити виробництво таких продуктів, проте є кілька проблем, що стримують можливості компанії.
По-перше, це брак людей. Адже працівників, що займаються оборонкою, відлучають від випуску сталі, напівфабрикатів і сировини. Саме основне виробництво дає змогу забезпечувати армію та сплачувати податки, які також працюють на перемогу країни. Наймати нових людей стало важко через міграцію, мобілізацію, питання з бронюванням та інші чинники.
По-друге, в компанії вважають, що залучення приватних компаній до виробництва продукції для фронту прискорить розвиток військово-промислового комплексу. Державне замовлення на сталеві вироби для оборони могло б стимулювати відкриття нових цехів, створити робочі місця, а також забезпечило б армію потрібною продукцією.
«Так, ми здатні нарощувати обсяги виробництва. Ми маємо місця та обладнання − нам потрібні люди, які сфокусуються суто на військовому замовленні», − додає Олександр Мироненко.
Лише подолавши ці труднощі, Україна зможе налагодити виробництво захисних споруд, зменшити залежність від сторонньої допомоги та посилити обороноздатність, яка є важливим складником перемоги.
Матеріал опубліковано у журналі NV № 5/2024 року.
