Співробітник цеху холодної прокатки Запоріжсталі, якого колеги нещодавно ще кликали по імені, сьогодні носить псевдо «Варшава». Він приєднався до лав ЗСУ від самого першого дня повномасштабної війни – 24 лютого, й до сьогодні захищає Україну на фронті.
З початку війни він був старшим снайпером бригадної розвідки, потім «Варшаву» призначили на посаду командира групи аеророзвідки.
«В мене не стояло питання йти чи не йти. Я ще за декілька тижнів до початку бойових дій здогадувався, що скоріш за все всі новини про наступ рф – не вигадки, а реальні попередження. Вже мав бойовий досвід з 2014-2015 років, тож почав готуватися до цього заздалегідь. І коли вже дійсно все почалося – пішов до військкомату добровольцем», – згадує Варшава.
Вперше на захист державних кордонів запоріжсталівець став ще у 2014 році. Тоді він пішов за прикладом батька – Олексія Коновалова, який на той момент ніс службу поблизу Донецька. Варшава ж тоді боронив Луганщину.
«Мій батько все своє життя був військовим, командиром, неодноразово отримував почесні нагороди. До речі, на його честь у Чернігові, де він жив, є чимало пам’ятників та дошок пошани. Навіть одна з вулиць та місцева школа звуться його ім’ям. Але, на жаль, він загинув. Проте пам’ять про нього та його заслуги завжди залишається у моєму серці. І я дуже пишаюся ним», – продовжує свою розповідь військовослужбовець.
Запорізький напрямок став першим для Варшави у цій запеклій боротьбі. Маючи бойовий досвід, він одразу ж приступив до виконання завдань. Брав участь в безлічі важких боїв, двічі отримував осколкові поранення. Але ніколи не втрачав віру у себе, своїх побратимів та рідну країну. А за штурм Новодарівки, що поблизу Полог, отримав й почесну нагороду – «Сталевий Хрест». Тоді вона ще була окупована, але завдяки злагодженим діям їх команди, вдалося відбити та повернути село під український прапор. Це було 4 червня.
«За час служби я працював з чималою кількістю легендарних військових з різних напрямів та частин. Навіть з легендарними Азовцями, які боронили Маріуполь, з командою Редіса. І кожен з них – це непохитні, незламні люди, які сповнені вірою у Перемогу та любов’ю до своєї неньки. З такими людьми Перемога точно буде, і, сподіваюся, що вже дуже скоро», - додав Варшава.
З теплотою згадує захисник й колектив з «Запоріжсталі». Розповідає, що з багатьма з них підтримує зв’язок до сьогодні. Іноді переглядає робочі чати та згадує мирні часи та роботу на рідному підприємстві. Тут також чекають на повернення героя, а поки – допомагають та всіляко підтримують.
«Часто колеги й допомагали мені та моїм побратимам, передавали нам допомогу, коли щось було потрібно – маскувальні сітки, свічки. Тож нашу дружню атмосферу відчуваю завжди, навіть коли я в сотнях кілометрів від своєї роботи. Впевнений, що вже незабаром я обов’язково повернуся до рідного колективу», - зазначає запоріжсталівець.
Також ми писали, що металург «Запоріжсталі» з 25-річним стажем роботи, нині військовослужбовець з псевдо «Грім» боронить Україну від загарбників.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
