Справжня історія підприємства – це люди, які щодня приходять у цехи, працюють і навчаються, передають досвід, спілкуються з колегами і, що не рідкість, пробуджують інтерес у своїх дітей до світу виробництва. Саме так народжуються трудові династії. Зокрема, родина Карнаух з Метінвест Машинері, яка цьогоріч отримала звання «Сталева династія ремонтників».
Наталья Карнаух з онукою Аріною (донька Євгенії)
Історія династії почалася в 1976 році у Кривому Розі. Тоді юна Наталя Карнаух, якій ще не виповнилося 18 років, прийшла на завод ученицею токаря. Крок за кроком вона освоювала нові професії, набиралася досвіду і зрештою пройшла шлях до майстра механоскладального цеху. Саме цей цех став для неї професійним домом до виходу на пенсію у 2017 році.
– Я не ставила за мету робити кар’єру – просто працювала і намагалася завжди вчитися новому, – згадує Наталя Олексіївна. – З часом зрозуміла, що завод дав мені дуже багато: професію, людей поруч і продовження родинної історії.
Часто їй ні з ким було залишити свою доньку Євгенію. Доводилося брати її на роботу. Дівчинка провела чимало днів у цеху та кабінетах, на виробничих нарадах і серед робочого гулу.
– Мама казала, що йдемо до стоматолога, а насправді – на завод, – усміхається Євгенія Савченко. – З сьомої години ранку і до кінця зміни я була поруч із нею. Тоді навіть не думала, що одного дня й сама працюватиму тут.
Починала вона з роботи з благоустрою підприємства, згодом перейшла до інструментального цеху техніком з праці. Паралельно здобула вищу освіту й поступово побудувала професійну кар’єру. Сьогодні Євгенія Савченко працює провідним фахівцем із найму персоналу і допомагає новачкам зробити перший крок у професії.
ФАКТ
Щороку Метінвест відзначає родини, які творять історію компанії. У 2026 році за результатами корпоративного конкурсу визначено чотири Золоті та шість Сталевих династій – серед металургів, гірників, ремонтників і коксохіміків.
Молодша донька Наталії, Олена, також прийшла працювати на підприємство. У 18 років розпочала учнем фрезерувальника, а згодом працювала розподільником робіт у механоскладальному цеху. Саме тут зустріла свого майбутнього чоловіка – Василя Турчака.
Василь став ще однією ланкою в цій трудовій династії. Після школи вступив до філії професійно-технічного училища № 29, що працювала на базі підприємства. Після навчання за спеціальністю електрозварника у 1995 році розпочав виробничу практику, а згодом залишився працювати на заводі. За три десятиліття став не просто фахівцем, а і наставником для молодих.
– Якщо людина хоче вчитися, їй потрібно допомогти, – говорить Василь. – Колись навчали мене, тепер я передаю це далі.
Так історія робить чергове коло: знання передаються, досвід множиться, а цінності залишаються незмінними.
Наталя КАРНАУХ, голова династії:
– Ми ніколи не думали про себе як про щось особливе. Просто звикли чесно працювати й робити справу добре. Завжди підтримували одне одного, поважали працю та людей поруч. Саме ці цінності хочеться передати наступним поколінням.
У цьому – їхня філософія і, можливо, головний секрет. Адже великі історії не завжди починаються гучно. Часто вони народжуються тихо – з першого робочого дня, з цікавості, з прикладу поруч. І тривають десятиліттями, переходячи від батьків до дітей, від майстрів до учнів.
