Лесь Курбас має бути знаним – не просто на рівні статей та монографій «народився-працював». Його постать заслуговує на кіно голлівудського масштабу – як-от «Великий Гетсбі». І цьому фільму точно не бракувало б ні барв, ні сміху, ні сліз. А сценаристам не довелося б нічого вигадувати, бо життя цього митця – цікавіше за будь-яку фантазію.
Про видатного театрала України хочеться розповісти теж якось «театрально». Що ж, спробуємо показати невеличку текстову виставу. І позаяк ми обмежені в засобах, долучайте фантазію: даруйте кольори чорно-білим фото, міняйте музику залежно від розвитку подій, будуйте уявні діалоги.
А почнемо незвичайну історію Леся Курбаса... з початку.
ДІЯ І: АКТОРСЬКА ДОЛЯ
Олександр-Зенон Курбас народився 25 лютого 1887 року. Його батьки – Степан Курбас та Ванда Тейхер, актори. І тут починається перша драма в долі Леся. Його дід, священник Пилип Курбас зі Старого Скалата, був проти творчої професії сина. Він фактично відлучив Степана від сім’ї за непослух, бо той заради сцени кинув гімназію, а тоді зовсім юним одружився з акторкою. Рідня майже не спілкувалася. Степан і Ванда послуговувалися на сцені псевдонімом Янович, щоб не ганьбити імені Курбасів.
Батьки Курбаса – Степан Пилипович і Ванда Адольфівна Яновичі
Попри напружені стосунки старших поколінь, Лесь провів дитинство в дідовій хаті на Тернопільщині. Інколи мандрував з акторською трупою батьків. Навчався в гімназії, студіював іноземні мови – англійську й норвезьку.
РОДИННЕ ТАВРО
Батько Леся Курбаса мав психічний розлад. Дослідники делікатно називають причиною хвороби «рутину театральних мандрів». Однак усе було набагато простіше: труднощі акторського життя Степан щедро згладжував алкоголем. Через підірване здоров’я він був змушений залишити роботу й доживав віку в будинку батька.
Окрім Леся, родина Курбасів мала ще трьох дітей, але вони не дожили до юнацьких років
Малий Курбас був здібний до науки, кмітливий і жвавий, тож батьки хотіли дати йому гідну освіту. Гроші на університетські студії у Відні родичі з боку матері виділили за умови, що Лесь не пов’яже життя з театром. Тому він поїхав здобувати «нормальну» професію, яка дала б змогу утримувати себе й сім’ю. Подейкують, Ванда навіть узяла клятву з сина, що він і думати забуде про акторство, поки не здобуде пристойного фаху.
Материне передчуття все одно справдилося: всупереч волі рідні Лесь Курбас став зірковим актором і видатним режисером. Але це й занапастило його життя.
Юний красень у розквіті акторської кар’єри
У Відні він став вільним слухачем філософського факультету тамтешнього університету, вивчав славістику та германістику. Знайомився з європейським експериментальним театром. Одначе закордонне навчання тривало всього рік. Помер батько, тож юнак перебрався ближче до родини – у Львів. У місцевому виші взяв курси німецької та української філології, польської поезії, а також спецкурс «Пісні Нібелунгів».
Паралельно з академічними студіями він поринає в театральне життя. Остаточно визначилася доля Леся, коли його відрахували з університету за участь у студентській демонстрації.
Лесь Курбас усюди організовував людей навколо театру: коли був студентом в університеті, коли втікав від війни і навіть коли був в’язнем у радянському таборі.
У 1912-му Курбас попрацює в «Гуцульському театрі» Гната Хоткевича. Потім іде в «Руську бесіду», де свого часу грали його батьки. Лесь брався там за всякі вистави – фарси, водевілі, драматичні постановки. Талановитий юнак співав, танцював, часом переробляв п’єси. Тут же відбулася одна з найбільших трагедій його життя.
La femme fatale
Катерина Рубчакова була окрасою акторської трупи «Руської бесіди». Вродлива, талановита. Разом з Лесем вона грала в «Украденому щасті»: він перевтілювався на пристрасного ревнивця Михайла, а вона була Анною. На сцені їх почуття виглядали на диво щирими, та в житті жінка не відчувала до Курбаса нічогісінько. До того ж Рубчакова була заміжня, мала двох дітей. Якось під час гастролей Лесь зізнається їй у коханні – у відповідь Катерина лиш розсміялася. Розчарований юнак зопалу стріляє собі в груди. Лікарі врятують ексцентричного актора, але витягти кулю побояться. Вона так і залишилася біля серця Курбаса – як нагадування про нерозділену любов.
ДІЯ ІІ: ЗВИВИСТА ДОРОГА ЗМІН
Коли почалася Перша світова, Лесь Курбас організував театр у Тернополі. Тут він ставить п’єси Котляревського, Старицького й Винниченка. У 1915-му Микола Садовський запрошує активного молодика в Київ, до себе в театр. Одначе спраглий до новацій Курбас не знаходить себе серед етнографічно-побутових корифеїв. Разом з іншими молодими акторами він організовує власну студію, з якої згодом виріс Молодий театр.
1 – Місце заснування Молодого театру. 2 – Колектив Київського «Молодого театру» в день закриття 1-го сезону (1918 р.)
Молодий театр – це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. Ядром трупи були випускники Музично-драматичної школи Миколи Лисенка. Більшість вистав поставив сам Курбас. Крім нього також працювали режисерами Гнат Юра, Валерій Васильєв і Семен Семдор. Хоча театр проіснував лише два роки, він змінив напрямок розвитку українського драматичного мистецтва.
З найкращими акторами влітку 1920 року Лесь зібрав об’єднання «Кийдрамте» (Київський драматичний театр). Вони відправляються в турне Київщиною. Спочатку працювали в Білій Церкві, потім в Умані. Бідували неймовірно: костюми й декорації шили самотужки, часто грали напівголодними. Але всіх надихала потужна енергія Курбаса, його внутрішній вогонь, упевненість у творчій долі.
Вистава «Гайдамаки»
Муза і справжня любов
Повернімося на два роки назад – у 1918-й, в день, коли Лесь Курбас зустрів, без перебільшення, жінку свого життя. Валентина Чистякова приїхала в Київ з балетом Михайла Мордкина. Колектив орендував залу в тому ж будинку, де був Молодий театр. 18-річна дівчина полонила серце режисера. Витончена красуня мала яскраву зовнішність і добру вдачу. Курбас переконав її змінити кар’єру танцівниці на акторський фах, познайомив з театральним мистецтвом. У 1919 році закохані взяли шлюб в Андріївській церкві. Відтоді родина була разом і в житті, і на сцені.
У березні 1922 року Курбас позичає в поета Михайля Семенка кілька карбованців, щоб оплатити оголошення в газеті «Пролетарська правда» про організацію Мистецького об’єднання «Березіль». Звісно, серцем трупи залишались актори Молодого театру.
Окремо слід розповісти про особливий підхід режисера до розвитку й формування колективу. Передусім він плекав глибоких людей. Актори займалися весь час: практикували сценічну мову, фехтування, спорт, танці, працювали з ритмом, читали класику й сучасну літературу. Лесь розповідав про систему дихання, важливість руху та ритму. Часто говорив своїм підопічним, що митець має контролювати емоції, не розпорошувати їх просто так і не бути їхнім рабом. Він давав вправи на роботу з метрономом, актори читали діалоги й рухалися під нього всі разом, щоб відчути внутрішній ритм.
Дарований березнем
Назву «Березіль» придумав Курбас. Але спершу оголосив конкурс: хто запропонує найкраще ймення, отримає пляшку іспанського червоного вина. Молодий Павло Тичина запропонував романтичний варіант «Сад». «Якщо театр – «Сад», то ми хто тоді – садисти?» – кепкували актори. Тоді режисер згадав про свій переклад вірша норвезького поета Б’єрнстьєрне Б’єрнсона. І хоч в оригінальному творі йдеться про квітень, Лесь ужив слово березень. Перші рядки цього вірша зрештою і стали маніфестом театру: «Я вибираю березіль – він ламає все старе, пробива новому місце, він зчиняє силу шуму, він стремить». Усі зійшлись на «Березолі». А призове вино випили разом.
Загалом центром життя театру був сам Курбас. Він передавав досвід і знання акторам, а згодом уже вони вчили молодших. Ця система дещо нагадувала цехи – існували майстри, підмайстри та школярі. Театрали все робили спільно: наймали викладачів для занять, намагалися прогодуватися, підтримували одне одного.
Лесь Курбас і березільці знайшли і свого драматурга, чиї п'єси якого були суголосні естетичним засадам театру. Це був Микола Куліш. Загалом критики пов’язують вершину здобутків Курбаса саме з драматургом Кулішем і художником Вадимом Меллером.
Ескізи костюмів, декорації, фото з вистав, оригінали афіш – до нашого часу дійшло чимало пам’яток про «Березіль»
Дія ІІІ: ВІД СТОЛИЦІ ДО ЗАСЛАННЯ
У 1926 «Березіль» переїздить до Харкова, столиці УРСР. На той час місто було живим утіленням індустріалізації, поруху в майбутнє, творення нових сенсів. Театр Курбаса теж про нові сенси й нові форми, тож логічно, що їхні шляхи перетнулися. Однак цей переїзд був продиктований «згори», а значить «Березіль» мав прислуговувати радянському режиму.
Здавалося б, мрії Леся про європейський театр починають збуватися: режисер активно експериментує з формами й методами, вдається до психологізму і технічних новацій. У нього грають найкращі артисти: Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк. А постановки за п'єсами його головного співавтора Миколи Куліша – «Народний Малахій», «Маклена Граса» та «Мина Мазайло» – відомі за межами України. «Березіль» збирає навколо себе тодішню національну інтелігенцію. Сюди радо ходять Павло Тичина, Остап Вишня, Михайль Семенко, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Микола Бажан.
Та все припиняється, коли Курбас іде на конфлікт з офіційними радянськими наративами. У 1933 році режисеру пропонують «змінити ідеологію» постановок. Його різка відмова спричинила незворотне падіння. Невдовзі Леся прибрали з посади директора та художнього керівника «Березолю». Рятуючись від репресій, він їде до Москви, де недовго працює в єврейському театрі. Того ж року його затримують за надуманим звинуваченням у намірі вбити Павла Постишева. Після «зізнань» режисера відправили на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, згодом перевели на Соловки.
Душогубець Сандармох
Сандармох – лісове урочище в Медвеж'єгорському районі Карелії. Тут на площі 10 гектарів у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей. Серед жертв – переважно спецпоселенці та в'язні з Біломорсько-Балтійського каналу й Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР. Усього на цій території виявлено 236 розстрільних ям.
У листопаді 1937 року Сандармох проковтнув і життя Курбаса. Тоді «на честь 20-річчя Великої Жовтневої революції» розстріляли 290 представників української інтелігенції. За однією з легенд, Леся Курбаса та його товариша Миколу Куліша вбили одним пострілом, щоб зекономити кулі. Також у Сандармосі обірвалося життя Валер'яна Підмогильного, Миколи Зерова, Ґео Шкурупія, Степана Рудницького та багатьох інших талановитих українців.
Валентина Чистякова дізналася про смерть чоловіка лише в 1961 році. На її офіційний запит надіслали свідоцтво, де стверджувалося, що Лесь Курбас помер 15 листопада 1942 р. від крововиливу в мозок.
БЛУКАЮЧИ КОРИДОРАМИ ТЕАТРУ
Вистава закінчилася. Опустили завісу. Актори знімають грим. Але у нас залишилися факти про Леся Курбаса, яким не знайшлося місця посеред трьох дій. Тому ми розповімо їх вам, поки ви прямуєте до виходу коридорами уявного театру.
У восьмому класі гімназії Курбас написав першу літературну спробу – етюд «В гарячці» і 11 березня 1906 року разом з товаришем звернувся листом до Івана Франка. Хлопці просили надрукувати твір у щомісячнику «Літературно-науковий вісник»: «Як можна, то помістіть в ЛНВ, а як ні, то киньте в кіш, а нам дайте лише відповідь, на яку залучаємо марку... Просим теж о скору відповідь бо ми дуже нетерпеливимось». Не дочекавшись миттєвої реакції Каменяра, друзі через пів місяця написали другого листа. У підсумку твір «В гарячці» під псевдонімом Зенон Мислевич з’явився в українському часописі «Літературно-науковий вісник» за квітень 1906 року.
Режисер знав вісім мов, але ніколи не вивчав російської. Олександр Дейч, сучасник митця, згадував: «Німецькою, польською, на їдиші він спілкувався легко, вільно, з французької перекладав, англійською читав. Взагалі він був людиною культури, гуманітарієм широкого світогляду, до того ж з хистом до вивчення мов».
Перший у радянському театрі отримав театральну медаль Парижа у 1925 році.
Лесь Курбас зняв кілька фільмів на Одеській кіностудії, але швидко втратив цікавість до кіно. Вважається, що його картини «Арсенальці», «Вендета» і «Макдональд» не збереглися, хоча деякі науковці не втрачають надію колись їх знайти.
Мати режисера грала у п’єсах сина. Зокрема вона вийшла на сцену в «Гайдамаках». Тоді пані Ванда отримала роль Черниці.
