Запоріжжя прихистило сотні тисяч українців, які через війну втратили домівки, роботу, зв’язок із рідними. Тут вони отримують усіляку допомогу. Значну підтримку переселенцям із гарячих точок України, зокрема з Маріуполя, в Запоріжжі надає Група Метінвест. У центрі реабілітації та реінтеграції Метінвесту вони отримують психологічну й медичну допомогу. А співробітникам маріупольських підприємств пропонують роботу на місцевих підприємствах, житло та необхідну гуманітарну підтримку. Один із таких переселенців, який разом із родиною евакуювався до Запоріжжя, – Володимир АЛЕКСЄЄВ.

До початку активних бойових дій він працював на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча дробильником. Покинути рідну домівку та улюблену роботу його змусила війна.

– У Маріуполі на ММКІ я працював дробильником 12 років. До цього 15 років працював столяром на цьому ж підприємстві. Ми налаштовуємо дробарки, робимо розсівання коксу, вапняку. Працюємо на конвеєрах. Слідкуємо за виробництвом, контролюємо. Робота для справжніх чоловіків, не з легких. Але мені подобається, – поділився Володимир. – Спочатку, коли почалася війна, ми з родиною не планували виїжджати. Але потім ситуація погіршилася, почалися постійні обстріли, і ми зрозуміли, що треба евакуюватися. Ми виїжджали двома сім’ями – моя сім’я та сім’я брата. Машину було розбито. Але пощастило, що в сусіда була друга машина, і він нам її позичив. Було страшно їхати, бо надходила інформація, що людей у машинах просто розстрілювали. Я сам бачив загиблих в автівках. Тож можна було поїхати, але нікуди не приїхати. 25 березня о 8 годині ранку ми виїхали з Маріуполя. Гнали на великій швидкості, щоб встигнути до Запоріжжя до комендантської години. Приїхали о 9-й вечора. Пам’ятаю ті відчуття, коли ми в’їхали до Запоріжжя – це було як ковток свіжого повітря.

Зараз Володимир разом із родиною живе в Запоріжжі. Тут він знайшов житло та нову роботу. Допомогу в адаптації на новому місці чоловіку надала Група Метінвест.

– Після приїзду до Запоріжжя нам із житлом допоміг волонтер. Згодом ми звернулися до Центру кар’єри Метінвест. Нам запропонували бути волонтерами, допоки нам шукають роботу. Ми займалися тим, що готували в місті місця, які можуть прийняти переселенців. Потім мені запропонували вакансію дробильника на аглофабриці Запоріжсталі. У Маріуполі я теж працював на аглофабриці, на цій же посаді, тож одразу погодився. Відмінності в роботі, звісно, є. В Маріуполі я працював на одній із найбільших аглофабрик у Європі. У нас було 12 агломашин. Тут менша аглофабрика – 6 агломашин. Специфіка виробництва теж відрізняється – інші конвеєри, інші машини. Але загалом, принцип роботи той самий, – розповів Володимир АЛЕКСЄЄВ.

Адаптуватися на Запоріжсталі маріупольцю допоміг наставник і нові колеги.

– Одна з головних речей у роботі – це люди. Тут, на Запоріжсталі, дуже добрий, згуртований колектив. Тому працюю із задоволенням. Колеги завжди прийдуть на допомогу, якщо щось не виходить, підказують. Та й загалом у Запоріжжі дуже хороші люди – відкриті, доброзичливі. Я, чесно кажучи, коли виїжджав із Маріуполя, навіть не очікував, то все так вдало складеться, – зауважив маріуполець.

Зараз Володимир потроху звикає до Запоріжжя та нового місця роботи. Але після перемоги планує обов’язково повернутися в рідний Маріуполь.

– Тут я відчуваю себе як у відрядженні. Сподіваюся, воно не надто затягнеться, і ми повернемося до Маріуполя, на свою рідну аглофабрику. Запоріжжя – чудове місто, тут є дуже гарні місця, є де відпочити. Дуже люблю ходити на берег Дніпра. Але все одно сумую за своєю дачею, садом і рідним містом, – поділився Володимир АЛЕКСЄЄВ.