Моя точка опори 15.04.2024 Читати 5 хв

Едуард Аноткін з Каметсталі: сталева сила духу – на війні і в спорті

Спорт та металургія – шлях для сильних духом людей. Проте війна загартовує по-іншому. Наш видатний колега Едуард Аноткін – демобілізований з війни захисник України, відомий тренер з армліфтингу та армрестлінгу.

Після року на передовій він повернувся додому, сповнений рішучості відновити своє життя та знову тренувати спортсменів.

Едуард Аноткін – представник трудової династії підприємства. На комбінаті працював ще його дід, потім батько, стопами якого і пішов наш герой. Закінчив училище за спеціальністю помічника машиніста тепловозу, ким і влаштувався працювати на завод. Потім була служба в армії і знову повернення до сталевої родини Каметсталі. За роки трудової діяльності Едуард також працював в управлінні охорони комбінату і п’ять років – у доменному цеху.

Вже на третій день після повномасштабного ворожого вторгнення Едуард пішов у військкомат та став добровольцем. Спочатку був призначений командиром стрілецького відділення Кам'янського батальйону територіальної оборони, а з травня 2022-го ніс службу на Донецькому напрямку. 

– Дружина, звісно, дуже переживала, проте я знав куди їду і чому я це роблю. А от моя мама і досі не знає, що я був на війні. Бо точно не витримала б цього тягаря переживань. Тому перед тим, як нас відвезли на фронт, я сказав їй, що їду чергувати охоронцем до дніпровської лікарні, і тому не зможу часто телефонувати і приїжджати. Дякувати богу, що повернувся живий, бо за матір переживав більше, ніж за себе, – розповідає ветеран. 

«На нулі» Едуард отримав контузію, після чого лікарі наполягали, що потрібна реабілітація впродовж місяця, проте Аноткін відмовився і вже через три дні знову повернувся до бойових побратимів.

Невдовзі почалися серйозні проблеми з серцем (за словами медиків, Едуард переніс інфаркт на ногах), тож після чергового потрапляння в лікарню бійця демобілізували за станом здоров’я. Повернувшись на комбінат, ветеран не залишився без підтримки з боку колег і керівництва. У доменному цеху він більше не міг працювати через стан здоров’я, тож йому запропонували пройти перекваліфікацію і стати електрослюсарем цеху мереж та підстанцій, ким він працює і нині.

Психологічною адаптацією до звичного життя після війни для Едуарда став спорт. У вільний від роботи час він продовжує виховувати чемпіонів. Його загальний тренерський стаж складає понад 25 років, 10 з яких він тренує на добровільних громадських засадах. 

І перше вагоме тренерське досягнення Едуарда в 2024 році – відбіркові змагання з армрестлінгу України. За звання переможця змагалися майже 300 спортсменів зі 13 областей країни, серед них – вихованець Аноткіна Євген Григір, який виступав у складі учасників з вадами зору, продемонстрував чудові результати у категорії до 80 кг та за підсумками чемпіонату потрапив до складу збірної України.

Тож тепер тренер Аноткін з новим натхненням готуватиме свого спортсмена до чемпіонатів Європи та світу, які відбудуться вже через кілька місяців.

Едуард залишається людиною з активною громадянською позицією, надає волонтерську допомогу побратимам на фронті і продовжує свою донорську справу, адже недарма має звання заслуженого донора України. Ветеран вважає своїм обов'язком всіляко допомагати людям і державі вистояти та перемогти. Цією людиною дійсно пишається Каметсталь. Побажаємо Едуарду міцного здоров’я та успіхів в його благородних справах!