Операційний директор Групи Метінвест Олександр Мироненко в інтерв’ю Прямому каналу розповів про допомогу захисникам у межах мілітарної ініціативи Сталевий Фронт Ріната Ахметова за три роки повномасштабної війни, найкращі розробки сталевого виробництва для армії та плани на 2025-й рік.
– Ми зустрічаємося з вами на порозі четвертого року повномасштабного вторгнення – років великої війни, років співпраці вас, вашої компанії як Сталевого Фронту із Силами оборони. Пригадайте, з чого все почалося.
– Фактично війна для нас почалася ще з 2014 року, і ми досить багато допомагали Силам оборони. Але це була більше допомога речами, які ми купували. Однак із моменту повномасштабного вторгнення в Україну вона зросла в рази й сегментувалася на два напрямки. Перший – те, що ми можемо системно купувати і передавати війську. Другий – те, що ми можемо виробляти на власних виробничих майданчиках.
Для нас особливо важливо, щоб ця допомога була не разовою – тобто передали, забули й більше цим не займаємося, – а системною, постійною, довготривалою. І зараз уже роками ми працюємо зі Збройними силами і надаємо необхідну підтримку.
– Сталевий Фронт – як це з’явилося? І що для вас, як для компанії, означає ця словосполука?
– Дивіться, своєрідно Сталевий Фронт – це поєднання усіх бізнесів, які входять в Групу СКМ. Усі бізнеси долучені до допомоги Збройним силам. Це певний бренд – «Сталевий».
– А чому саме «Сталевий»?
– Тому що основний продукт, який ми виробляємо, – це сталь. Вона символізує міць: міць України, міць українського народу, міць нашої компанії. І тому ми обрали саме такий бренд, під яким надаємо допомогу армії.
Сталь символізує міць: міць України, міць українського народу, міць нашої компанії.
– Якщо озирнутися на три роки тому, яка була основна й найчутливіша потреба, судячи із запитів Збройних сил України?
– Якщо ми говоримо про власне виробництво, то перший рік був, скажімо так, знайомством зі Збройними силами. Якщо можна так сказати – ми лише з’ясовували, що саме їм потрібно. Тому що коли почалася масштабна мобілізація, досить багато людей долучалося до війська, і не вистачало навіть броньованої сталі для комплектування бронежилетів.
Я пам’ятаю перші тижні війни, коли дзвонили комбриги й казали: «От у мене зайшло 2-3 тисячі людей, у них є самі лише плитоноски, майки, і більше немає нічого». Ми подивилися, як це можна зробити, організували виробництво і фактично закривали всю потребу, яка надходила до нас у бронеплитах. Ми скомплектували понад 30 чи 40 тисяч бронежилетів – а це фактично 80 тисяч плит, які ми передали на безкоштовній основі. Вони рятували життя нашим хлопцям. [Всього Метінвест виготовив 150 тисяч бронежилетів для військових, рятувальників, медиків, комунальників, - прим. ред.]
Другий напрямок – це також нагальна потреба у засобах розвідки, спостереження, зв’язку, тому що всього дуже не вистачало, особливо в початковий період війни.
Оскільки ми маємо розгалужену мережу закупівельних служб, які забезпечують наше виробництво, то через них ми почали купувати все необхідне – від дронів до коліматорних прицілів, щоби скомплектувати наші війська і щоб вони швидше набували боєздатності та могли чинити гідний опір ворогу.
Я пам’ятаю перші тижні війни, коли дзвонили комбриги й казали: «От у мене зайшло 2-3 тисячі людей, у них є самі лише плитоноски, майки, і більше немає нічого».
– У динаміці як змінювався цей асортимент? І якщо говорити про власне виробництво для армії, яка номенклатура? Якщо зараз 2025 рік і зробити ретроспективу?
– Якщо говорити про ретроспективу, то:
- 2022 рік – це бронесталь, мобільні укриття («криївки») та «ловці ланцетів», які стаціонарно захищали нашу техніку.
- 2023 рік – ми розробили командні модулі на базі наших «криївок» і почали їх встановлювати для Збройних сил. Ми також модифікували наші укриття, які захищають техніку від «ланцетів», і розпочали виробництво екранів проти дронів.
- 2024 рік – це нарощування обсягів виробництва наших основних продуктів, таких як «криївки», «ловці ланцетів». Вони модифікуються залежно від того, як змінюються засоби ураження у ворога. Зараз це вже не лише «ланцети» – а й ІПВВШ (інше позначення FPV-дронів), тому потрібні різні конфігурації захисту для техніки. Ми освоїли весь спектр захисту для всіх видів техніки, які є у Збройних силах: Абрамси, Леопарди, Т-64, Т-72, БМП, Бредлі, Козаки – усе це зараз обладнане нашими захисними засобами.
Також ми почали виробництво протимінних тралів для танків, які допомагають їм проходити мінні поля без ушкодження екіпажу.
Але наймасштабнішим проєктом 2024 року я вважаю польовий підземний шпиталь.
– Це той самий шпиталь на базі «криївок»?
– Так. Це повністю захищений підземний шпиталь, обладнаний хірургічними кімнатами, кімнатами відновлення та надання першої допомоги. Загалом це 500 м² під землею, які повністю побудовані нашою компанією.
– Чи є в планах реалізація ще одного або кількох таких шпиталів?
– Так, цього року ми плануємо ще кілька. Але після консультацій із медиками ми переходимо від великих шпиталів (на 3-4 бригади) до шпиталів бригадного і батальйонного рівня, які будуть наближені до лінії фронту, щоби ще ефективніше надавати допомогу.
– Ви також згадували про захисні екрани для бронетехніки, зокрема Абрамсів і Бредлі. У чому їх принципова відмінність від саморобних решіток, які називають «мангалами»?
– Противник просто наварює зверху решітку, і на цьому все. У нас же це комплексний захист, що покриває всю машину: і машинне відділення, і ходову частину, і башту, де знаходяться бійці. Це підвищує витривалість машини на 25-30%.
– Ну і на завершення – які плани на 2025 рік?
– Наш фокус залишається незмінним: фортифікація, захист техніки, засоби ППО та протимінні трали.
