Після повернення з фронту ветеранам доводиться заново вибудовувати звичне життя. Робота, спілкування з колегами, повернення до цивільного середовища - усе це може потребувати часу та підтримки.

Саме про психологічну адаптацію після служби говорили під час зустрічі із психологом, організованої Метінвестом для ветеранів-співробітників Запоріжсталі та інших запорізьких підприємств компанії. 

Подібні заходи стали традиційними, оскільки мають серед ветеранів попит та практичну користь. Для ветеранів такі зустрічі – це не лише можливість отримати практичні поради від фахівців, а й простір, де можна говорити про власний досвід без потреби щось пояснювати.

- Ці зустрічі дуже корисні, вони несуть за собою різні характери, особливо про психологію. Коли людина повертається, вона загублює себе, вона не знає, що, де і як починати нове життя. Тому що, коли ми повертаємося, це вже нове життя йде, – розповіла ветеранка війни Юлія ПРУС, яка працює розподілювачем робіт агломераційного цеху Запоріжсталі.

Не менш важливим для ветеранів є спілкування з побратимами – людьми, які мають схожий досвід і можуть зрозуміти те, що не завжди легко пояснити цивільним.

- Це може бути якась емоційна підтримка. Може, чогось у житті людині не вистачає. Може, десь розгубився – всяке буває. Після фронту багато контузій було, – зазначив ветеран війни, оператор поста керування станом холодного прокату Запоріжсталі Олег СОТНИК.

За словами психотерапевтки та бізнес-тренерки Олени Нікольської, після повернення військові можуть стикатися з нерозумінням з боку цивільного оточення. Звичні для ветерана реакції в певних ситуаціях можуть сприйматися цивільними як щось незвичайне або навіть лякаюче.

- Це питання комунікації, нерозуміння їх цивільними людьми, нерозуміння реакцій якихось, драматизація цих реакцій, демонізація: О боже, він пригнувся, О боже, він підняв голос, О боже, він там нецензурне слово якесь сказав, частіше, перепрошую, ніж він раніше це говорив. Це абсолютно звичні нормальні реакції, якщо ми розуміємо рівень реальності, в який він перебував і цивільна реальність, в яку він потрапляє, – це інший рівень функціонування, – пояснила Олена НІКОЛЬСЬКА.

Фахівчиня не перший рік працює з великими компаніями та підприємствами над програмами комплексної адаптації ветеранів на робочих місцях. Вона наголошує: після фронту людині важливо не лише отримати допомогу, а й відчути себе повноцінною частиною колективу.

- А людина залишається людиною, а людина прагне бути причетною, а людина прагне заробляти так, як вона заробляла, а людина прагне бути частиною колективу, а не десь там не мати можливості навіть вийти. А людина прагне, щоб на неї дивилися, як на нормального. Оце, до речі, ще одна історія, що звучить досить часто – «на мене дивляться, як на ненормального», – зазначила психотерапевтка.

Тож реінтеграція ветеранів – це не лише особиста справа людини, яка повернулася зі служби. Важливу роль відіграють роботодавці та колективи, до яких військові повертаються після фронту. Сьогодні в командах Запоріжсталі та інших підприємств Метінвесту працюють майже 400 ветеранів російсько-української війни.

- На підприємствах Метінвесту є всебічна підтримка ветеранів. Це, по-перше, по поверненню ветеранів. Вони, мабуть, якщо їм треба перекваліфікуватися на іншу професію та отримати роботу, це можливість отримувати роботу, бо зараз, на жаль, якщо ти повертаєшся і зламаний, ти більше нікому не треба. Метінвест не забуває своїх співробітників, – розповів ветеран війни та очільник ветеранської спільноти Запоріжсталі Костянтин МАТЛАЙ.

Адаптація після фронту може бути тривалим процесом. І повернення до цивільного життя не обов'язково означає, що всі труднощі залишаються позаду в день повернення на роботу. Поруч мають бути люди, які готові підтримати, вислухати та зрозуміти.

- Важливо теж усвідомлювати, що ветеран, як людина, як частина спільноти, – це та частина, яку ми очікуємо, яка до нас повертається і яка стає частиною нас, – підсумувала Олена Нікольська.