Металург Запоріжсталі Володимир добровольцем долучився до Територіальної оборони та розказав про свою мотивацію до боротьби.
Війна докорінно змінює життя людей, поділяє його на «до» та «після», вчить жити наново – з новими цінностями, цілями, бажаннями і мріями.
До початку повномасштабного вторгнення Володимир працював в управлінні контролю якості Запоріжсталі. З 2013 року чоловік працював на посаді контролера, а згодом, отримавши підвищення, став бригадиром.
З початком повномасштабної війни у лютому 2022-го чоловік продовжував працювати на Запоріжсталі, підтримувати економіку країни у часи невизначеності та кризи разом з колективом комбінату. Металург допомагав волонтерам та містянам, зокрема, в укріпленні споруд цивільної інфраструктури міста, та згодом відчув, що має бути на воєнному фронті – серед колег-захисників.
– Восени 2022 року я став добровольцем – приєднався до Територіальної оборони. Спочатку на Запорізькому напрямку, згодом виконував бойові завдання на Південному та Східному напрямках, де знаходжуся і зараз. Серед моїх побратимів є і чимало запоріжсталівців, навіть тих, з ким ми працювали в одному підрозділі – це дуже підтримує, – розповідає оборонець.
Володимир часто згадує цивільне життя та свій професійний шлях на комбінаті, який почався одразу після навчання.
– Я не розглядав інших варіантів, одразу прийшов на комбінат. Бо тут стабільний заробіток і цікава робота у колективі, можливості зростати професійно. Від початку повномасштабного вторгнення рф колеги і комбінат продовжують підтримувати зв’язок з запоріжсталівцями, які несуть службу, допомагати та надавати необхідне за запитом.
Волонтери – молодь комбінату – постійно цікавляться чи маємо ми незакриті потреби і завжди намагаються передати усе, що нам необхідно. Така увага і підтримка – цінність, яку мають не всі воїни, – зазначив Володимир.
Сильний та дружний колектив та надійних друзів Володимир знайшов і серед побратимів. Захисник каже, захищатиме українців та рідну землю пліч-о-пліч з іншими оборонцями доти, доки це буде необхідно – до великої Перемоги України.
– Я маю двох доньок, молодша ще зовсім крихітка, і заради своєї родини я зроблю усе. Мої рідні в Україні, вони одразу відкинули думку кудись їхати – тут наш дім, і ми його любимо та захищаємо, кожен по-своєму. І після Перемоги я планую повернутися до роботи, виховувати доньок і розвиватися – у рідній вільній Україні, – зазначив Володимир.
