Механік на Центральному ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже сім років. Був нагороджений почесною грамотою комбінату.

Був мобілізований в липні 2022 року. Загинув при виконанні бойового завдання в районі н. п. Стариця Чугуївського р-ну Харківської області.

У Станіслава Ніконенка залишилися дружина Юлія та донька Аріна. 

Провідний інженер-електронік управління інформаційних технологій та телекомунікаційних систем Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 17 років. Після закінчення криворізької загальноосвітньої школи № 11 Сергій Трофімов отримав вищу освіту за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології» в Європейському університеті. Після навчання, восени 2007 року, прийшов працювати інженером-електроніком у відділ автоматизованих систем керування Південного ГЗК. Згодом вступив на заочне відділення Криворізького національного університету, де опанував ще одну спеціальність – «Електромеханіка». В колективі цінували професійні і людські якості Сергія: він завжди був скромним, спокійним, але разом з тим мав багато друзів.

 

19 вересня 2023 року Сергій Трофімов був призваний на військову службу. Після проходження навчання був аеророзвідником, пізніше – оператором дронів. Мужньо і віддано боронив рідну землю і свою родину спочатку на Запорізькому напрямку, потім на Донеччині. 16 лютого зв’язок із Сергієм було втрачено, і лише через чотири дні рідні довідалися про загибель Героя на Покровському напрямку.

 

Без батька залишилось двоє синів, десятирічний Тимофій та шестирічний Кирило, а без надійного і люблячого
чоловіка – дружина Марина.

 

Керівництво, весь трудовий колектив Південного ГЗК розділяє біль рідних Сергія і висловлює щирі співчуття всій родині та близьким Героя. Нехай душа загиблого захисника знайде вічний спокій.

 

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
 

Помічник машиніста екскаватора в кар’єрі на дільниці з видобутку та навантаження гірничої маси Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 17 років. 

 

Після закінчення школи Максим Астапов вступив до гірничого технікуму КТУ, де опанував спеціальність «Технологія і комплексна механізація відкритої розробки родовищ корисних копалин». Отримавши диплом, вирішив пов’язати своє трудове життя з Південним ГЗК: восени 2007-го працевлаштувався помічником машиніста екскаватора на третю дільницю з видобутку та навантаження гірничою маси, де й пропрацював весь час до мобілізації.

 

До служби у лавах Збройних Сил України гірник став в жовтні 2024 року. Спочатку проходив навчання за кордоном, потім служив на Курському напрямку, де героїчно загинув, виконуючи бойове завдання.

 

Ще одне обірване життя, безмежно тяжка втрата для родини, для України, та війна забирає кращих. Керівництво, весь трудовий колектив Південного ГЗК висловлює щирі співчуття батькам Максима, всім рідним та близьким Героя.

Спи спокійно, Захиснику. Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться у наших серцях.

 

Слава та вічна пам’ять Герою!
 

Після закінчення школи Ігор пішов навчатися за спеціальністю «Слюсар механоскладальних робіт, електрогазозварник» до одного із криворізьких професійно-технічних училищ. Далі на юнака чекала служба в армії, по закінченню якої Ігор декілька років працював за спеціальністю на металургійному комбінаті. 

На початку 2000-х вирішив змінити фах і знов подався до ПТУ, де тепер вже опанував спеціальність прохідника. В 2020 році працевлаштувався на Південний ГЗК, а саме на гірничу дільницю №14 з експлуатації та ремонту колійних та шляхових машин. Колегам-рудничанам він запам’ятався як висококласний спеціаліст і щира людина, на яку можна покластися і якій можна доручити будь-яку справу.

Після початку повномасштабної війни вже на початку березня Ігор пішов добровольцем до територіальної оборони, а згодом став до лав Збройних Сил України. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок на Херсонщині, Сумщині, Донеччині. 23 січня в районі Торецька життя захисника героїчно обірвалося. Дружина Олена дізналася трагічну звістку лише на третій день.

Колеги згадують Ігоря Єгорова: «Доземно вклоняємося перед мужністю і відвагою нашого воїна, який віддав життя задля того, щоб ми щоразу зустрічали новий день і жили з вірою в мирне майбутнє. Щиро співчуваємо рідним і близьким Героя. Світлий та добрий спомин про Ігоря назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам'ять і шана захисникові України»!

Водій автотранспортних засобів Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 13 років. Був відзначений грамотою ПМГУ комбінату. 

 

Був мобілізований в жовтні 2022 року. Служив водієм автомобільного відділення автороти. Брав участь у боях на Нікопольському, Запорізькому, Донецькому та Харківському напрямках. 

 

У Володимира Шевчука залишилась літня мати. Рідний брат Олександр Шевчук працівник  дробильної фабрики Інгулецького ГЗК, зараз також несе службу в лавах ЗСУ.
 

Машиніст екскаватору на Центральному ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад два роки. 

Був мобілізований в жовтні 2024 року. В званні старшого солдата загинув при виконанні бойового завдання поблизу н. п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області.

У Вадима Великого залишилася донька Дар’я.  

Помічник машиніста тепловозу Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже десять років. 

Був мобілізований в липні 2024 року. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Дачне Донецької області.

Після закінчення школи Микола пішов навчатися до Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею. Одразу після навчання влаштувався на Південний гірничо-збагачувальний комбінат, де працював слюсарем з ремонту рухомого складу. Працював в Групі Метінвест п’ять років. 

 

Миколу Постового мобілізували до Збройних Сил України в липні 2024 року. Він служив стрільцем-помічником гранатометника. Боронив Україну від ворога на Харківському напрямку. На жаль, під час виконання бойового завдання захисник отримав важкі поранення і 3 грудня він помер в лікарні у Києві.

 

У Миколи залишилися молодший брат та вітчим. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким полеглого Героя.
 

Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 18 років. 

Був мобілізований в січні 2024 року. Загинув захищаючи Запорізьку область. 

 

Колеги згадують, що Сергій Применко був професiонал свого дiла, постiйно пiдвищував  квалiфiлацiю. Сумлiнно виконував свої вiйсковi обовязки. Захоплювався спортом. Полюбляв футбол. Грав за збiрну цеха Північного ГЗК.
 
Сергій Применко був одружений, мав двох синiв шести та чотирьох рокiв.

Електрогазозварник Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже шість років. 

 

Був мобілізований у вересні 2022 року. Загинув поблизу н. п. Ямполівка Краматорського р-ну Донецької області.
 

Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування в кар'єрі Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 18 років. 

 

Був мобілізований в березні 2023 року. Служив оператором протитанкових ракетних комплексів. Загинув внаслідок вогнепального поранення під час проходження військової служби в м. Куп'янськ Вузловий Донецької області.

 

У Сергія Ковальова залишилася мати, батько та неповнолітня донька-інвалід. 
 

Формувальник машинного формування філіалу №2 Запорізького ливарно-механічного заводу. Працював в Групі Метінвест понад 13 років. 

Був мобілізований у вересні 2022 року. Загинув при виконанні військового обов'язку під час обстрілу із застосуванням FPV-дрона по евакуаційному автомобілю в н.п. Осоївка Сумської області.