Машиніст екскаватора Віталій Шамало прийшов на Північний ГЗК 16 років тому, коли комбінат став частиною Метінвесту, а от великими машинами захопився набагато раніше.
– Вперше побував у кар’єрі ще трирічним хлопчиком, – згадує Віталій. – Батько працював машиністом екскаватора й одного разу взяв мене з собою на роботу. Я тоді так захопився кар’єрною технікою – екскаваторами, буровими верстатами, бульдозерами! І особливо мене вразили гігантські самоскиди, в які тато навантажував гірничу масу.
Не дивлячись на малий вік, хлопчик вже тоді закохався у великі машини. З роками прості дитячі цікавість і допитливість виросли в конкретну мрію – керувати цими кар’єрними велетнями. Ця мрія росла та міцнішала на плідному родинному гірницькому ґрунті – з татовими дорослими розмовами про примхи кар’єрної погоди, суворий виробничий план чи ремонти.
Батькова наука
Віталій ШАМАЛО
Віталій твердо вирішив працювати в кар’єрі та, опанувавши після школи професію й відслуживши в армії, прийшов у Ганнівський кар’єр на «десятку». Так склалося, що перші професійні кроки помічника машиніста екскаватора Віталій почав робити під наглядом батька – працювали в одній зміні. Іван Іванович Шамало – відповідальний завзятий професіонал. За чотири місяці він передав синові основні навички керування екскаватором-гігантом і тонкощі обслуговування техніки.
– Батько для мене був перший і найліпший вчитель! – говорить Віталій. – Звісно, як і кожен батько, він міг собі дозволити пожурити мене за промахи. Але й достатньо хвалив, коли я робив успіхи. Загалом він віддав роботі машиніста екскаватора 35 років, заслужив не одну високу нагороду та заробив авторитет справжнього висококваліфікованого професіонала. До речі, того самого 2006 року, коли я прийшов на комбінат, батько був визнаний кращим гірником Криворіжжя, а ще за три роки – став володарем звання «Людина року» комбінату. Тож мені було на кого рівнятися. Ба більше, завжди хотілося спробувати перевершити свого батька в досягненнях.
Курс молодого бійця
Перші роки в складі Метінвесту позначилися для Північного ГЗК активною модернізацією гірничого обладнання. Мільярди інвестувалися в придбання нової кар’єрної техніки. Вже скоро 24-річному Віталію довірили керувати бригадою новенького, щойно зібраного ЕКГ-10.
Це стало складним, але корисним досвідом, адже з одного боку він отримав високу відповідальність і довіру керівників до себе, ще досить молодого гірника, а з іншого – труднощі взаєморозуміння з колегами екіпажу, які були чи не вдвічі старші за свого нового бригадира. Долати непростий шлях «молодого бійця» допомагали поради колег та, звісно, настанови батька. А брак досвіду Віталій щедро скомпенсував неюнацькою виваженістю, стриманістю і своїми професійними вміннями. Тож скоро все налагодилося – робота екіпажу закипіла.
З другої спроби
Шістнадцять років праці минули швидко – як один день, за відчуттям гірника. Але чи не кожну робочу зміну може згадати через певну особливість – її цікавість, складність, важливість... Важкі будні за ці роки не загасили завзятості. Тепер професійна впевненість мотивує Віталія до більш амбітних планів і звершень.
– Кар’єрне зростання?.. Чому б ні! На комбінаті є всі умови для розвитку, тільки не зволікай. Ніколи не відмовляюся від нагоди заміщення майстра гірничого. Це зовсім інший рівень, більша відповідальність, інакший спосіб мислення та фронт роботи. Якщо є міцна підтримка з тилу, – усміхається Віталій, – то можна й небо до землі прихилити. Тато мене навчив усім виробничим азам, а моя натхненниця й кохана дружина Тетяна постійно підтримує мене, не даючи опустити руки. Пам’ятаю, як вперше взяв участь у конкурсі професійної майстерності серед робітників «Кращий за професією». Спроба була невдалою, коли програв конкурс, але я задався метою довести, що зможу. Віра, як то кажуть, гори здатна звернути. І наступного разу перемога була за мною. Танюша мене надихає та спрямовує, тож у кожному моєму успіхові, безумовно, є частина її підтримки й турботи. Що цікаво, моїм головним суперником на конкурсі був мій колишній учень, якого я навчав усім професійним тонкощам.
Обрані? Чом би й ні!
Себе та своїх колег-гірників Віталій Іванович називає «обраними».
– Більшість людей точно розуміє, чим займається лікар, вчитель, продавець чи фермер. Але далеко не кожен знає, звідки береться метал, не занурюється вглиб виробництва сталі. Не уявляє, яка могутня сила, які значні зусилля й потужні ресурси застосовуються для видобутку та перероблення залізної руди! Кожному, кому пощастило побачити цей процес, точно захотілось би самому спробувати сісти за важелі велетня екскаватора чи за кермо 136-тонного самоскида. В кожній тонні залізорудної сировини – щоденний кропіткий та надважкий вклад кожного гірника, збагачувача, агломератника й ще десятків інших співробітників, фахівців. А це, своєю чергою, розвиток і перспективи комбінату та Метінвесту загалом.
За 16 років професійного життя Віталія Шамало на Північному ГЗК змінилося багато чого.
– Глянувши з висоти цих літ, можу точно сказати: зміни кардинальні, значні й однозначно позитивні. Багаторічні інвестиції в техніку, охорону праці зробили нашу роботу більш безпечною, комфортною, зручною, ефективною. Ми зараз керуємо сучасною продуктивною технікою. В кабіні машиніста – клімат-контроль, вона добре захищена від вібрації, шуму та пилу. Отримуємо виробничі наряди у відремонтованому адміністративно-побутовому комплексі, після зміни миємося в новій лазні, – розповідає фахівець. – Кожного року я переконуюсь, що компанія про нас турбується, розуміючи, в яких важких умовах ми працюємо. Наша бригада, своєю чергою, тримає робоче місце в порядку, бо це запорука безпеки. Усунення ризиків заохочується на комбінаті фінансово. Наприклад, полагодили на екскаваторі перильне огородження, майданчик для персоналу – отримали винагороду в межах проєкту преміювання за безпечну працю.
Робочий графік день-ніч-48 завжди дозволяв Віталію не тільки приділяти увагу родині, а й брати участь у заходах комбінатської молодіжної організації, волонтерських справах, професійних конкурсах, спортивних змаганнях.
– Різні напрями нашої активності – виробництво, спорт, творчість, волонтерство – створюють єдиний вектор: тільки вгору, тільки вперед. У людей великої компанії точно велике майбутнє, головне – не зволікати, – вважає Віталій. – У 16-й день народження бажаю нашій компанії досягнення найамбітніших її планів, попри всі біди сьогодення, попри страшні наслідки бойових дій та, здавалося б, невідворотні процеси. Перемога дістанеться нам великою ціною, але вона неодмінно буде. Все відбудуємо. Переможемо та відбудуємо! А далі бажаю Метінвесту ще більш потужного ривку на світовому ринку сталі та багато років плідної праці всім колегам. Втілення крутих проєктів і програм розвитку, а кожному метінвестівцю – міцного-міцного здоров’я, добра та мирної праці під мирним небом. Вірю, що спільними зусиллями Метінвест досягне ще більших успіхів!
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
