Молодий електромонтер Владислав Білик після закінчення Кам’янського вищого професійного училища вісім років працює в агломераційному цеху Каметсталі. Його досвідчений колега і наставник Олександр Василенко присвятив цій професії більшу частину життя. Та поєднує  чоловіків не тільки вправне і відповідальне виконання ремонтних завдань у шихтовому відділенні аглофабрики, але й спільна справа честі – з перших днів війни вони свої сили і вільний від роботи час спрямовують на волонтерську діяльність для підтримки своїх  колег, які стали до лав ЗСУ. 

З нагоди 135-річного ювілею, який Каметсталь святкувала нещодавно, Владислав Білик і Олександр Василенко відзначені листом подяки адміністрації підприємства – за особистий внесок у волонтерську діяльність і активну громадянську позицію. Це свідчення визнання їхньої шляхетної діяльності з боку колег і керівництва, приємний підсумок, про який вони, чесно кажучи, не думали, коли брали на себе відповідальність допомагати захисникам. 

– Це почалося для всіх нас 24 лютого 2022 року, – згадує  Владислав БІЛИК. – Вже за декілька днів чимало наших колег пішли захищати Україну від ворога, в тому числі і двоє хлопців з нашої бригади. У перші дні підступного вторгнення ми всі відчували певну розгубленість, яка швидко змінилася розумінням того, що  саме нам потрібно робити. Ті, хто залишився на виробництві, взялися допомагати товаришам, які стали на наш захист. Зокрема, ми з Олександром Григоровичем визначили свою «зону відповідальності» – допомагати вирішувати питання щодо амуніції нашим мобілізованим  колегам. На самому початку це була інтенсивна робота – знаходили підприємства, які шили та виготовляли військову амуніцію, шукали необхідні тканини та матеріали. Цеховики збирали кошти для цього. Відправляти допомогу на передову теж спочатку було складно.

 Шукали контакти, волонтерів, які їздили у зону бойових дій, іноді відправляли з військовими, які прямували на фронт і погоджувалися доставити наш вантаж «за адресою».

За короткий час питання забезпечення мобілізованих металургів необхідною амуніцією вже вирішувалося завдяки мілітарній ініціативі Сталевий Фронт Ріната Ахметова. Загалом воїни-каметсталевці отримали понад 800 бронежилетів високого класу захисту, каски, зимові набори утепленої амуніції тощо. Та наші волонтери не залишалися осторонь – допомагали  забезпечувати адресні передачі допомоги від компанії завдяки постійному зв’язку і спілкуванню із колегами, які знаходяться на передовій. 

На третьому році війни системна волонтерська діяльність агломератників не припиняється, на їхньому щоденному контролі – нагальні потреби мобілізованих товаришів та їхніх  побратимів. Електрообладнання та деталі – ящики, проводи, кабелі, лампочки, рубильники – все це на бойових позиціях, під постійними обстрілами, не просто витратний матеріал, а те, що вимагає безперервного оновлення. Тактичні лопати, домкрати, навіть рукавиці  – всього не перерахувати, а от вирішувати ці питання слід якнайшвидше. 

Водночас Олександр Василенко у вільний від роботи час успішно реалізував сміливу ідею власноручного виготовлення повербанків і ліхтариків для ЗСУ з використаних електронних  сигарет, до якої долучилися його товариші – електрики МПС Олександр Кривошеєв  та Микола Прохоренко. Менш ніж за рік друзі зробили вже понад 100 повербанків та більше 300 ліхтариків, які відправили на фронт військовослужбовцям. 

– Вважаю, що під час війни кожен з нас повинен свідомо виконувати свій обов’язок. Або ти захищаєш Україну, або працюєш для підтримки її економіки та всіма силами допомагаєш  захисникам. Інакше не можна – ми один народ і мета в нас спільна. Я хочу, щоб моя півторарічна донечка із мудрим ім’ям Софія, як і всі інші українські діти, зростала у мирній і вільній країні, і щоб ми, їхні батьки, могли впевнено дивитися їм в очі, бо чесно  виконували свій обов’язок – кожен на своєму місці. – Владислав Білик.