Эта страница еще не переведена на русский язык
Моя точка опори 01.03.2023 Читать 4 мин

Співробітник Запоріжвогнетриву вже майже рік боронить незалежність України

Уже рік Україна й українці докладають титанічних зусиль, щоб побороти навалу російської армії. На полі бою наші захисники дають гідну відсіч – мужні, незламні, сталеві українські воїни. Кожен із них має історію, варту тисячі книг. Бойові поранення, втрати, а згодом – відновлення й нові перемоги.

Щодня ми шануємо героїв, які захищають Україну і які поклали своє життя за волю й соборність країни в російсько-українській війні, щоб пам’ять про них була живою. Ми згадуємо всіх поіменно, розповідаємо історії їхнього життя, називаємо на їхню честь вулиці та встановлюємо пам’ятні знаки. Тому що усвідомлюємо, що завдячуємо їм можливістю продовжувати жити у своїй державі.

Імена й історії співробітників запорізьких підприємств Метінвесту, які героїчно стали на захист країни від повномасштабного російського вторгнення, розповідаємо і ми. Один зі співробітників, який уже майже рік стоїть на захисті України, – робітник зеленого будівництва дільниці підготовки виробництва Запоріжвогнетриву. Ще рік тому він виходив на робочі зміни на рідному підприємстві. А сьогодні він – кулеметник, старший солдат з позивним «Циган» нищить ворогів на Донецькому й Запорізькому напрямках.

– Приєднатися до лав ЗСУ було моє свідоме рішення. Я знав, що маю захищати свій рідний будинок, свою родину, друзів – весь український народ. Я відчуваю підтримку родини, це мотивує боротися далі, не здаватися ні на хвилину, – розповідає військовослужбовець.

Пройшовши курс бойової підготовки, Циган через декілька тижнів вирушив на Донецький напрямок. В одному з селищ мужні воїни декілька діб тримали борону. Саме там при виході разом із побратимами вони натрапили на ворожий блокпост.

– Тоді я отримав контузію, але ми відірвалися від ворогів. Зв’язку не було, лише на третій день дізналися, що селище в окупації. А далі думки були тільки про те, як вибратися. Вдень ховалися, а вночі пересувалися. Так продовжувалося п’ять діб, а зранку 26 травня я прийшов до своїх. Я навіть пам’ятаю, о котрій годині це було. Це наче другий день народження, – зізнався Циган.

Тоді військовослужбовець повернувся до Дніпра. Пройшов курс лікування й реабілітації – і знову став на захист держави, але тепер на Запорізькому напрямку. А 24 серпня минулого року чоловік отримав відзнаку – нагрудний «Знак пошани» за значний особистий внесок у справу розбудови, розвитку й забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, досягнення високих показників у військовій, науковій, освітянській та інших сферах діяльності, бездоганну сумлінну службу.

– Я впевнений, що вже незабаром повернуся додому і ми відсвяткуємо перемогу. А зараз моє головне завдання – захищати країну від ворога, – додав військовослужбовець.


Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.