Що я ще можу зробити? 

Найчастіше питання сьогодні в країні. І ключове тут – ЩЕ.

Немає сумнівів, допомагати чи ні. Втрачається відчуття часу, днів тижня. Якщо робимо – то найкращим чином. Якщо взялися – то точно закінчимо. До війни, зовсім недавно, ми якось торкнулися теми самовіддачі і такого собі відчуття «останньої милі» в роботі. У нашій команді воно дуже сильне. У кожного. Я знав це раніше, я зараз бачу це просто кожен день. Це щось.

Я дивлюся, що роблять співробітники Метінвесту – тисячі, десятки тисяч. Неймовірна самовіддача. Кожен із нас зараз відчуває цю останню милю і віддається повністю. Вона закінчиться з перемогою, тоді й видихнемо.

І наші волонтери в усіх містах країни допомагають, хто чим може. Хто збирає одяг та речі першої потреби, допомагають обладнати захист лікарень та будівель, здають кров, плетуть маскувальні сітки, допомагають ветеранам та літнім людям, збирають, сортують, пакують гуманітарну допомогу тощо.

Тільки хлопці й дівчата нашої молодіжної організації в Запоріжжі, Кривому Розі, Покровську, Кам'янському, Авдіївці зібрали майже 24 тони (!) гуманітарної допомоги для біженців: це було майже з першого дня і продовжується. 

Молодь Запоріжсталі та Метінвест-Промсервісу передала допомогу Запорізькому обласному перинатальному центру. 

Волонтери Каметсталі приєдналися до шиття захисної амуніції та плетіння маскувальних сіток: в Кривому Розі також і взагалі багато чого навчилися робити.

Волонтери Метінвест Покровськвугілля збирають гуманітарну допомогу для евакуйованих – багато з Волновахи.

І ми продовжуємо. До останнього дюйму цієї останньої милі, до перемоги. 

***

А на обкладинці – Анна Муравйова, електромонтер цеху холодної прокатки Запоріжсталі. Раніше вона була однією з наших крутезних Steelbloggers – блогерів Метінвесту.

Сьогодні – одна з тисяч волонтерів Метінвесту. Дякую. І ми ще не одну блогерську тусовку зробимо)) 

Дуже скоро.

***

Читайте та підписуйтесь на директора департаменту корпоративних комунікацій Групи Метінвест Oleg Davydenko у Facebook.