Завдяки надзвичайним жінкам Метінвесту в українській мові чи не щодня з’являються жіночі форми назв професій, про які раніше ніхто й не гадав. У прокатному цеху Каметсталі вже кілька місяців працює посадчиця металу Ольга Дяченко, яка першою на підприємстві освоїла цю складну та відповідальну професію, яка десятиріччями вважалася суто чоловічою.
Ольга присвятила роботі на підприємстві загалом 27 років, більшість з яких – у прокатному виробництві, має досвід праці оператором прокатного стана. Після певного часу роботи в іншому підрозділі всією душею воліла повернутися у рідну «прокатку». І ось під час розмов з керівниками прокатного цеху викристалізувалася спільна ідея – спробувати себе у новій, незвичній для жінки професії посадчика металу на найновішому на комбінаті стані 400/200.
Справа ця, тим більш на провідному прокатному стані підприємства, дійсно дуже відповідальна. Весь шлях металу від його прибуття з конвертерного цеху на склад заготовок і до посадки в нагрівальну піч стана – під безперервним і пильним контролем посадчика. Безперервнолита заготовка надходить за замовленням прокатників та у цілковитій відповідності до запланованої добової програми прокату –за перетином, марками сталі, як того потребує сортамент, запланований до виробництва. Прийняти метал, розсортувати у штабелі за усіма визначеними параметрами і точною кількістю заготовок для кожного профілю – це першочергова справа, яка вимагає особливої ретельної уваги. Далі – підготовка, зачищення, вимірювання, а потім – майже ювелірна робота у команді з машиністами кранів, які доправляють заготовку для посадки у нагрівальну піч.
– Вислухала пропозицію і подумала – а чому б і ні? Мені дійсно хотілося спробувати себе в чомусь новому. Було підсвідоме відчуття певної нереалізованості – сили і досвід в мене є, «маленькі сірі клітинки» працюють непогано, діти виросли і вже не потребують мого піклування. Я розуміла, що робота нелегка, дуже відповідальна, потребує постійної зосередженості, нових знань у поєднанні з фізичною напругою. Але я теж хочу йти вперед, хочу і повинна розвиватися професійно, отримувати нові знання та навички. В такий складний час, коли чоловіки боронять країну, я можу бути корисною Каметсталі. Тож я прийняла рішення на користь нової професії, – розповідає Ольга ДЯЧЕНКО.
Але ж прийняти рішення – це одне, а опанувати нову складну професію – зовсім інше. Ольга впевнена, що все склалося добре насамперед завдяки чудовому колективу прокатників, у який вона потрапила, і виключно вмілому та професійному наставництву з боку досвідченого посадчика металу Антона Майорова. Після ретельного вивчення технічних інструкцій та вимог охорони праці прийшов час практичних знань та навичок. Антон був поряд, роз’яснював кожен технологічний крок, щедро ділився маленькими секретами, наприклад, як краще вкласти заготовку у штабель, щоб потім не витрачати час на перемовини з машиністом крана; якими саме словами краще давати команду під час руху металу, щоб команда була максимально лаконічною та зрозумілою. Алгоритм дій вправна учениця засвоювала прямо на дільниці, і з квітня вже працює у цій професії самостійно. Та увесь цей час продовжує накопичувати досвід і знання.
– Ольга Дяченко – перша жінка на Каметсталі, яка стала посадчиком металу. Її нова професія – це зона прийняття швидких і точних рішень, що іноді буває доволі складно жінкам, та Ольга працює вдало. Адже їй притаманна найважливіша у цій справі риса – відповідальність. Також вона дуже уважна і дисциплінована, тому успішно долає складнощі, неминучі на початку нового шляху. Не соромиться звертатися до більш досвідчених колег і завжди отримує точну та кваліфіковану пораду, яку відразу намагається застосувати на практиці для покращення якості своєї роботи, – Сергій ІВАНОВ, майстер виробництва сортопрокатного стана.
Робоча зміна завершена, і Ольга знову – звичайна миловида і затишна жінка – дружина і мама, вміла рукодільниця. Сім'я не одразу звикла до думки про нову її роботу, та віднедавна поглянули на жінку по-новому. І якщо діти – сучасні, самостійні, які навчаються і працюють у Києві, – спочатку трохи кепкували з матусиної «авантюри», то нині їм відверто приємно, що мама не стоїть на місці, розвивається, як і повинна сучасна жінка.
– Прокат – це процес творчий, і водночас потребує неухильної технологічної дисципліни та точності. Стан 400/200 сучасний, вимоги до виробництва дуже високі, і люди тут працюють дуже грамотні та відповідальні, випадкових людей немає, і дрібниць, які не мають значення, немає. Просто розумієш, що не маєш права допустити найменшого збою в програмі виробництва. Усвідомлюю, що стою на початку процесу виробництва товарної продукції, яка буде відправлена споживачам в Україні чи за кордон. І помилитись я просто не маю права – це моя відповідальність перед усією нашою командою, – Ольга Дяченко.
